3. Навчальне заняття у глобалізаційних вимірах

Інноваційна культура ґрунтується на урахуванні глобалізаційних впливів на процес моделювання навчальної діяльності. Аспекти аналізу навчального заняття, що має глобалізаційну орієнтацію, передбачають урахування таких парадигмальних чинників як:

1. Наявність у меті заняття цілей глобальної освіти, які гарантують створення умов для розуміння цілісності світу, єдності людини і природи, подолання розщепленості людської свідомості і душі.

2. Реалізація завдань глобальної освіти через:

• формування світогляду, у якому особистість визнає та цінує єдність світу, усвідомлює своє місце у ньому;

• розвиток кросс-культурної грамотності;

• формування ексцентричної екологічної свідомості;

• формування неупередженого погляду на світ.

3. Відповідність принципам глобальної освіти.

4. Введення глобальної перспективи через:

• фактичний матеріал глобального змісту;

• міжпредметність;

• відпрацювання універсальних умінь та навичок;

• створення єдиної картини світу;

• навчання правилам життєдіяльності;

• атмосферу співпраці та свободи на навчальному занятті;

• активізацію процесу навчання.

При цьому пріоритетними технологіями на навчальному занятті глобального типу виступають:

1. Технології, що сприяють розвитку критичного мислення, тобто мислення, яке допомагає виробити осмислене рішення у тій, або іншій ситуації. До компонентів критичного мислення відносяться допитливість, скептицизм, рефлексія та раціоналізм.

2. Технології співпраці у навчанні, які формують розуміння спільності існування у світі як на мікро -, так і на макрорівнях.

3. Комунікативні технології, застосування яких дозволяє одночасно розвивати як рецептивні, так і репродуктивні уміння. Основна передумова даного підходу ґрунтується на навчанні функціональній грамотності, де мова використовується як засіб комунікації, що має значущість та значення.

4. Модульні технології, які виступають основою індивідуалізації навчання, як умови самоідентифікації особистості.

Таким чином, зміст навчального заняття сьогодні відповідає запитам сьогодення лише за умови урахування глобалізаційних тенденцій розвитку суспільства. Виходячи з цього, потребує корекції на якісно новій основі зміст професійної підготовки фахівця. Водночас підлягають кардинальному перегляду форми та методи навчання, які у сучасних умовах повинні виконати складне завдання: з одного боку створити умови для розкриття індивідуальності того, хто навчається, а з іншого – стати гарантом формування умінь щодо спільного вирішення будь-яких проблем.

1.4. Перспективи розвитку глобальної освіти

Глобальна освіта є одним з найбільш перспективних напрямів розвитку педагогічної теорії і практики, що дозволяє здійснити підготовку тих, хто навчається, до адаптації в складному, постійно змінному сучасному світі з його численними політичними, економічними, екологічними, соціальними та іншими проблемами.

Глобальна освіта передбачає вирішення ряду глобальних завдань, серед яких:

• розвиток культурної свідомості особистості;

• підвищення міжкультурної компетентності;

• інтернаціоналізація виховного процесу;

• розвиток уявлень про світ як взаємозалежну екосистему;

• створення оптимальних умов для самоідентифікації, соціальної адаптації особистості.

Глобалізація освіти відчутно змінює життя вищої школи. Міжнародна взаємодія стає пріоритетним напрямком її розвитку й здійснюється сьогодні через:

• розширення контактів при підготовці фахівців (участь в конференціях, симпозіумах, семінарах, ярмарках, обмін студентами; стажування викладачів, читання лекцій; організація практики та ін.);

• створення інтернаціональних типових освітніх програм, що мають на меті подальший розвиток і вдосконалення підготовки спеціалістів;

• обмін навчально-методичною літературою і нормативною документацією;

• розробку заходів щодо формування єдиного міждержавного інформаційно-аналітичного центру;

• створення універсальних навчальних планів, що дозволяють здійснювати взаємний обмін студентами, магістрантами, аспірантами;

• організацію бази виробничої практики студентів;

• стажування викладачів та навчання студентів по програмам взаємообміну;

• розробку і реалізацію програм сумісних наукових досліджень.

Реалізація глобальної освіти може здійснитись за умови формування принципово іншої системи освоєння дійсності, сприяючої становленню концептуальної цілісної картини світу в свідомості особистості. При цьому виявлення і сприйняття культурних універсалій, що забезпечують глобальну перспективу процесу викладання, органічно пов’язані з ідеями гуманізації та гуманітаризації освіти. Дієвим каналом реалізації цих завдань виступає інноваційна культура педагога як така, що забезпечує виховання вільної творчої особистості, здатної ухвалювати конструктивні рішення та усвідомлювати відповідальність за долю світу. Її реалізація дозволяє:

• поставити особистість у центр навчально-виховного процесу;

• сформувати в особистості здібність до об’єктивної оцінки явищ дійсності, самостійного аналізу подій і фактів;

• здійснити цілеспрямовану орієнтацію особистості в світі;

• сформувати інтелектуальні властивості особистості на основі ідей розвиваючого навчання.

Отже, глобалізаційні тенденції розвитку суспільства спричинили появу глобальної освіти, яка у свою чергу затребувала для реалізації нових цілей інноваційну культуру як новий педагогічний інструментарій діяльності майбутнього інженера-педагога.