Модуль 1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти
Тема 1. Інноваційні виміри сучасної освіти
План
1.1. Глобалізаційні тенденції у розвитку освіти
1.2. Моделі глобальної освіти
Навчальне заняття у глобалізаційних вимірах
Перспективи розвитку глобальної освіти
Синергетика як нове світосприйняття
1.6. Основи педагогічної синергетики
Література
Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л.Д. Бевзенко. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2002. – 437с.
Климонтович Н.Ю. Без формул о синергетике. /Н.Ю. Климонтович. – Мн.: Выш. шк., 1986. – 223с. (Мир занимательной науки).
Овсянников В. Глобальные изменения образовательных систем и инновационное обучение / В. Овсянников // Новий колегіум. – 2007. – №1. – С.19–20.
Подольська Є. Освіта в контексті глобалізації: напрямки та механізми реалізації реформ в Україні / Є. Подольська // Вища освіта. – 2007. – №1. – С.48–55.
Синергетичне світобачення: наукові і педагогічні аспекти: монографія / за ред. Н.В.Кочубей. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 177с.
Хакен Г. Синергетика. – М.: Мир, 1980. – 404с.
Цикин В.А. Синергетика и образование: новые подходы: монография / В.А.Цикин, А.В. Брижатый. – Сумы: СумДПУ, 2005. – 276с.
1.1. Глобалізаційні тенденції у розвитку освіти
Рубіж другого і початок третього тисячоліття співпав із глобальною трансформацією суспільства, що підтвердило традиційну для цього стану тенденцію до існування кардинальних суспільних змін у цей період. На перетині ХХ та ХХІ століть глобалізаційні процеси означились в економічній, політичній, культурній та інших сферах. В епіцентрі цих подій знаходиться і освіта, як така, що виступає базою їх розвитку.
Згідно сучасних підходів – глобалізація (від франц. «global» – всесвітній, загальний; від лат. «Globus» – куля) характеризує ситуації змін всіх сторін життя суспільства під впливом загальносвітової тенденції до взаємозалежності та відкритості. Вважається, що вона виникла у результаті таких тенденцій суспільного розвитку як інтенсифікація інтернаціональних фінансових потоків, формування транснаціональних економіки та політики, усвідомлення всеосяжних проблем сучасності.
Історичні корені ідеї глобалізації не нові. Їх формування почалось ще два століття тому в межах філософії так званого «російського космізму», яскравими представниками якого стали такі відомі літератори і вчені як В.Одоєвський, О.Сухово-Кобилін, М.Федоров, В.Солов’єв, С.Булгаков та інші. В останньому столітті минулого тисячоліття ці ідеї підтримували й розвивали К.Циолковський, В.Вернадський, А.Чижевський.
У 60-70 роках ХХ століття з’являються концепції «глобальної соціології» (В.Мур), «світового суспільства» (Дж.Бартон), «всесвітнього глобального села» (Х-Мак-Люен), на яке перетворилась планета Земля внаслідок появи мобільної комунікації.
Фундаментальні наукові дослідження глобалізації як суспільного явища розпочались з 1983 року після виходу в світ робіт американського вченого Р.Робетсона. З цього часу поняття глобалізації стало звичним побутовим терміном у суспільних науках. У 90-х роках минулого століття стало зрозумілим, що комп’ютер і телекомунікація охопили всю земну кулю, що спричинило швидку передачу інформації за дуже короткий час. Завдяки цьому відстань між державами втратила своє значення, а темпи розвитку глобалізації значно зросли.
Відмітимо, що глобалізація – складне й неоднозначне явище, яке розглядають як у позитивному, так і у негативному ракурсі. Зважаючи на це, у «Декларації тисячоліття», прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН восьмого вересня 2000 року, підкреслюється, що головним завданням, що стоїть перед людством сьогодні, є забезпечення того, щоб глобалізація стала позитивним чинником для всіх народів миру через широкомасштабні і наполегливі зусилля по формуванню спільного майбутнього, заснованого на загальній приналежності до людського роду у всьому його розмаїтті.
В умовах глобалізації значних змін зазнають підходи щодо розуміння особистості, яка тепер розглядається як людина Світу через:
формування планетарного, глобального мислення, цілісного сприйняття навколишнього світу, відчуття особистої відповідальності за вирішення глобальних питань, що стосуються кожного;
формування екологічної поведінки, що забезпечує збереження Землі і людини у їх взаємодії;
виховання у дусі ненасильства, спрямоване на встановлення гуманістичного типу відносин між людьми.
Провідними ідеями при цьому виступають ідеї спільності, гармонії індивіда зі Всесвітом і людством, засновані на екології природи та людини; ідеї доцільності поведінки людини в умовах розвитку ноосфери як природної, соціальної, активної істоти та ідеї ціннісно-смислової рівності людей.
Теорії глобалізації соціального розвитку не могли не відбитися на розвитку освіти. У США такий світоглядний підхід отримав назву глобальної освіти. На пострадянському просторі частіше зустрічається словосполучення «планетарне мислення», «планетарна освіта».
При цьому у взаємодії суб’єктів освітньої діяльності актуальним є принцип «мислити глобально – діяти локально», що затверджує творчу позицію у взаємовідносинах із навколишнім середовищем на тлі загальнолюдських проблем. Зокрема кожен має можливість зареєструватися «он-лайн» для проходження програми на здобуття академічного ступеня у будь-якій країні, одержувати всі інструкції через аудіо - і відеоспілкування з викладачами; бути віртуально «присутніми» на лекціях і семінарах, складати іспити і навіть одержувати «он-лайн» сертифікати про присвоєння академічного ступеня. Ці інновації – результат глобалізаційних впливів сучасності.
Таким чином, в умовах глобалізації фундаментальних змін зазнає ринок освітніх послуг. Європейські країни декілька десятків років поспіль роблять послідовні кроки до зближення з тим, щоб найбільш ефективно реалізувати цей процес. Результатом цього стало прийняття у 1999 році у Болоньї спільної декларації про створення зони Європейської вищої освіти. Це зумовило прийняття ряду конвенцій, які стосуються вищої освіти, а саме про еквівалентність дипломів, про академічне визнання університетських кваліфікацій, курсів навчання тощо. Сьогодні до Болонського процесу увійшло більше 40 країн.
Процеси глобалізаційних змін в освіті у контексті Болонських впливів розвивались поступово (рис.1.1). Представляє інтерес періодичність етапів їх розвитку. Зокрема два роки відділяють започаткування Болонського процесу після підписання «Болонської декларації» у 1999 році від Празького комюніке, затвердженого у 2001 році. Між останнім документом та Берлінським комюніке, задекларованим у 2003 році, теж два роки. Такий же часовий проміжок між ним та Самітом Болонського процесу, який відбувся у 2005 році. Саме тоді вітчизняна освіта увійшла до цього процесу та стала на шлях кардинальної інноватизації освітянської системи. Однією з глобальних інновацій стало запровадження кредитно-модульної системи.
У матеріалах Болонської конвенції зазначається: „Життєздатність і ефективність будь-якої цивілізації зумовлені принадністю, яку її культура має для інших країн. Тож необхідно мати певність, що європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня притягання, котра відповідає нашим екстраординарним культурним і науковим традиціям”. Таким чином, основною метою цього процесу виступає забезпечення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.
Рис.1.1 – Етапи розвитку Болонського процесу
Отже, за останні роки явище глобалізації суттєво вплинуло на трансформацію світової і, як наслідок, вітчизняної системи вищої освіти. Кардинальними змінами охоплена й інженерно-педагогічна освіта. Тому виникає необхідність наукового вивчення цих тенденцій з тим, щоб успішно адаптуватися у нових умовах.