Протестантизм Мартін Лютер.

Малий Катехізис.

Розділ УІ.

Таїнство Святого Причастя.

Як голова сім’ї повинен якнайпростіше навчати цьому

таїнству тих, хто в його домі.

Що таке Таїнство Святого Причастя?

Це правдиві тіло та кров Господа нашого, Ісуса Христа, у хлібові та вині, для того, щоб ми, християни, їх їли та пили, що запроваджено Самим Христом.

Де це написано?

Євангелісти Матвій, Марко, Лука та апостол Павло пишуть так:

“Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: ”Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас віддається. Це робить на спомин про Мене”. По вечері, взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм ї і сказав: ”Пийте з неї всі; оця чаша - Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається на відпущення гріхів. Це робить, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!”

Яку користь приносить таке споживання?

Про це нам кажуть такі слова: ”Видається ї проливається за вас на відпущення гріхів.”

А саме, в таїнстві прощення гріхів, життя і спасіння даються нам через ті слова.

Бо де є прощення гріхів, там є також життя і спасіння.

Як може тілесне споживання творити такі великі діла?

Насправді, це не споживання їх творить, а слова, які тут стоять: ”Видається і проливається за вас на відпущення гріхів”.

Вищенаведені слова разом зі споживанням є головним в цьому таїнстві.

І той, хто вірить у ці слова, має те, про що вони кажуть і що вони проголошують, тобто відпущення гріхів.

Хто ж гідно приймає це таїнство?

Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: ”Видається і проливається за вас на відпущення гріхів”.

Та той, хто не вірить цим словам чи сумнівається в них, є негідним і непідготовленим.

Тому що слова “За вас” вимагають лише віруючих сердець.

Жан Кальвін про подвійне приречення.

Хоча б не знаю як були поширенні обітниці спасіння, то, все ж, вони нічим не суперечать приреченню відкинутих засуджених , якби пам’ятали про їх наслідки. Знаємо, що лише тоді відчуваємо плідне діяння цих обітниць, коли їх приймаємо з вірою; коли віра втрачається, пропадає одночасно і заповідь спасіння. Якщо така є їх природа, подивимось зараз, чи узгоджується з собою те, що сказали, що Бог перед віками визначив, кого хоче оточити любов’ю, а на кого звернути гнів свій і що всім без різниці знаменує спасіння. Я особисто стверджую, що все чудово узгоджується. Даючи цю обітницю, нічого іншого Бог не прагне, як сповістити людям, що його милосердя є для всіх, які про нього просять і молять; а чинять це тільки ті, кого він обрав. А далі - обирає тих, кого визначив для спасіння. На це опирається певна і непорушна правдивість обітниць, так що не можна сказати, що є якась розбіжність між предвічним обранням Богом і тим, що Він дає віруючим доводи своєї милості. Але чому називає всіх? Для того, щоб совість людей богобоязних була спокійна, свідома, що нема різниці між грішниками, аби була віра, а безбожні щоб не скаржились, що не мають куди втікати перед неволею гріха, якщо внаслідок невдячності своєї відкинули притулок, який їм було дано. Значить, хоча в Євангелії дарується і одним, і іншим милосердя Боже, віра, чи освячення через Бога є тим, що відрізняє набожних від безбожних, щоб набожні відчували на собі дієвий вплив слова Євангелія, а безбожні жодної користі з того не мали. Також і освячення має за основу предвічне обрання Богом.