Сутра Шостого Патріарха

Шляхетні і вчені слухачі! Якщо наша власна натура може вмістити десять тисяч речей, вона є велика, тому що десять тисяч речей знахо­диться в натурі кожного. Якщо хтось споглядає на всіх людей, злих чи добрих, повністю без прихильності /прийняття/ чи відторгнення, а також без прив’язаності /прихильності/ чи засудження їх /в своїм розумі/, в цей час .розум має цю місткість простору і називаємо його великим.

/.../ Шляхетні і вчені слухачі, вмістимість /місткість/ розуму є безмежна, проникає повністю правдиву природу реальності. Використайте її, а тоді з’явиться повне і виразне розуміння. Коли розум використовується належним чином, тоді стають зрозумілими всі речі. Адже всі речі є єдиним, а єдине є всім. Коли речі можуть з’являтися і зникати з самих себе, і немає застою в тілі чи розумі, тоді це є справжня праджна /мудрість./

Шляхетні і вчені слухачі! Вся мудрість справді виникає повністю з нашої власної природи /сутності/. Вона не приходить ззовні, щоб увійти в нас. Не обманюйтесь щодо цього. Це правдиве діяння нашої природи. Це є та єдина реальність для всього. Досягнення необмеженої місткості розуму є доктрина Махаяни; тому не треба слідувати якимось обмеженим, однобічним шляхом. /.../.

Васубандху про нірвану.

"[Нірвана] - це відсутність сутності, відкидання без залишку феноменального, угасання, звільнення від пристрастей, придушення, повне заспокоєння, безконтактність із іншим феноменальним, відсутність прагнень, ненародження. Відкидання всіх груп, заспокоєння спраги життя, залишення пристрастей, придушення - це нірвана, повне заспокоєння". Ось як багато визначень вказано.

У нірвані не існує виникнення, а якби існувало, то при такому твердженні вона була б не вічна й у вічності не виникла б.

Якщо стверджувати досягнення нірвани, то той, хто думає про неї, отримує її через не виникнення феноменальності або вже отримав. Шлока, яка наводиться нижче чудово це ілюструє:

Подібно до вгасання полум”я-

Звільнення його /праведника/ від думки.

Ратна – авали – раджа – парикартха

Оскільки махаяна – великий шлях здійснення чесноти (guna-kara), радості і єдиного задоволення в сприянні іншим при повній байдужності до самого себе, остільки її ненависники будуть спалені тим [вогнем пекла]... Згідно махаяні, всі результати зроблених раніше вчинків жалю очищають [шлях] знання; хто ж, будучи в здоровому розумі, не погодиться із цим. Нині махаяна засуджується релігійними профанами, ворогами собі й іншим через розумову сліпоту, що розгубилися перед [її] надзвичайною великодушністю й надзвичайною глибиною. Махаяна передбачає щедрість, моральність, терпимість, рішучість, зосереджене споглядання, мудре проникнення й жаль. Хіба можна за це погано озиватися про неї? Завдяки щедрості й моральності - користь іншим, завдяки терпимості й рішучості - користь самому собі. Зосереджене споглядання й мудре проникнення [необхідно] для звільнення. Такі цілі махаяни. Навчання самого Будди покликано було сприяти благу інших і своєму, а також звільненню. Ці цілі - серцевина шести вдосконалень. Виходить, то, що сказано [у сутрах махаяни], є буддійським. Зазначений буддами великий шлях просвітління складається в доброчесності й знанні. Цей великий шлях, або махаяна, не задовольняє тільки духовно сліпих і неосвічених. У махаяні сказано, що Переможець (jina) має властивість бути незбагненним, оскільки властивість незбагненності нагадує чисте небо (kha). Отже, так і повинно представляти велич Будди. Його моральність, наприклад, була вище розуміння навіть шляхетного (ārуа) Шарадватипутры. Чому ж тоді не визнати, що велич Будди незбагненна?

БІБЛІЯ

Біблія – священна книга іудаїзму та християнства. Іудаїзм визнає лише першу частину Біблії – Старий Заповіт. Християни всіх напрямків шанують як священну книгу Старий і Новий Заповіт.

Старий Заповіт склався як збірка священних книг період з середини І тис. до н.е. до кінця I ст. н.е. Він включає 50 книг. В іудаїзмі канонічними вважаються 39 книг. У православні видання Біблії включаються всі 50 книг Старого Заповіту, у католицькі –45.Протестантські видання Біблії містять 39 книг Старого Заповіту. Старий Заповіт був написаний на давньоєврейській мові – івриті. В II ст. до н.е. Старий Заповіт було перекладено на грецьку мову. Цей переклад носить назву Септуагінта. В IV ст. н.е. здійснено переклад на латинську мову /Вульгата/. В наш час і Старий, і Новий Заповіт перекладено на більшість мов світу.

Книги Старого Заповіту дуже різноманітні за жанром і змістом. Це релігійні тексти, ритуальні правила, історичні хроніки, історичні пісні, повісті, поетичні твори, юридичні кодекси. Тексти, представлені в хрестоматії, орієнтовані на ознайомлення з багатством жанрів, представлених у Старому Заповіті; з книгами Старого Заповіту, які є найбільш значимими для віровчення і етичних норм іудаїзму та християнства.

Новий Заповіт складається з 24 книг і склався в І-ІІ ст. н.е. Це чотири Євангелія, в яких описується життя, діяльність, вчення Ісуса Христа; “Діяння апостолів”; “Послання апостолів” та містична книга пророцтв про кінець світу “Апокаліпсис”.