1.Поняття історіографія, укр.Історіографія, сучасна укр.Історіографія

Галузь знань, яка вивчає історію історичної науки, на¬ливають історіографією. Сам термін має грецьке походження: класне історія - розповідь про минуле і графо - писати. В давні і а середні віки істориків називали історіографами, тобто особа¬ми, що описують історію. Панували посади історіографів при діюрах фараонів, імператорів, королів, князів, царів, які мали доступ до владних архівів, викладали офіційну точку зору на історичні події. У XVI ст. стали появлятися історіографи знат¬них родів, династій, окремих сімей. З XVIII ст., коли історія остаточно утвердилася як наука, як система наукових знань, ійдбувся своєрідний її поділ на історію людського суспільства та історію самої історичної науки.

В Україні термін «історіографія» в його сучасному значенні дістав поширення в другій половині XIX ст., спочатку в Галичині, а пізніше на Наддніпрянщині. Імператорський університет Св. Володимира був одним з піонерів серед російських універ-ситетів щодо викладання історіографії. У 1874 р. професор І. Лашнюков опублікував у Києві «Очерки русской историографии». Велику увагу історіографічним дискурсам приділяли університетські професори М. Максимович, М. Костомаров, В. Іконников, В. Антонович.

Українська історіографія - спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії.

У структурі історіографії виділяють загальну, предметну, галузеву, проблемну. Українська історіографія - це різновид загальної історіографії, оскільки вона має за мету з'ясувати у контексті світової історичної науки зародження, збагачення і здобутки української історичної думки. Усі інші структурні компоненти більшою мірою пов'язані з історіографією України. Вони віддзеркалюють процес нагромадження знань, їх повноту або з певної галузі (культура, військова справа, господарське життя), або з конкретної проблеми (козацько-гетьманська держава, українська революція, рух опору і т. д.).

сучасне розуміння української історіографії зводиться до її трактування як спеціальної галузі української історич¬ної науки, що вивчає історію і тенденції розвитку української історичної думки, діяльність українських істориків та історичних установ, наукових шкіл, товариств, їх творчу спадщину, внесок у світову і українську науку, у формування суспільної історичної свідомості.

Сучасна укр.історігорафія-вивчає історію і тенденції розвитку укр.істор.думки після здобуття незалежності, діяльність укр.істориків і іст.установ, товариств, наукових шкіл, їх наукову спадщину в умовах сьогодення, внесок істор.у формування істор.свідомості.

2.Предмет і завдання суч.Укр.Історігорафії

Предметом української історіографії є закономірності нагромадження знань і розвитку української історичної думки, становлення і збагачення української історичної науки. Іншими словами, предмет історіографії складають не сам історичний процес, не конкретні факти, події, явища історії, а лише ті, що мають безпосереднє підношення до розвитку знань про ці події, факти і явища.

Об'єктом української історіографії виступають її творці, а точніше, результати діяльності окремих осіб або їх груп, при¬четних до розвитку української історичної науки, формування історичної свідомості українського народу. Ці результати нау¬кових пошуків українських істориків зматеріалізовані у вигляді літописів, наукових праць, матеріалів наукових конференцій, періодичних видань. Отже, до об'єктів історіографії відноситься діяльність українських істориків, наукових історичних установ, інститутів, кафедр, наукових товариств і видавництв як у са¬мій Україні, так і за її межами.

завдання української історіографії: з’ясувати

-Як зародилася українська історична думка, де її витоки, які основні етапи у своєму розвитку вона пройшла і що представляє собою сьогодні

-Хто з представників українства зробив найбільш помітний внесок у розвиток історичних знань, появу нових концепцій, хто збагатив українську історіографію новим розумінням тих чи інших епох, періодів, процесів, подій і явищ власної і зарубіжної історії

- Яка роль наукових осередків, товариств та видавничих інституцій у розвитку української історичної науки, в популяризації її надбань в Україні та в світі

-Які провідні наукові школи, напрями, течії характеризують розвиток української історичної думки і як вони взаємозв'язані з тенденціями світової історіографії

-У чому полягає вплив історичної науки на розвиток суспільної свідомості, в т. ч. історичної, і як конкретно-історичні умови впливають на розвиток історичних знань

-Як змінювалась проблематика історичних досліджень у залежності від того чи іншого періоду історії, як збагачувались джерельна база і методи досліджень

У процесі вивчення української історіографії комплексно реалізуються її головні функції: пізнавальна, методологічна, конструктивно-критична, прогностична, світоглядна та ін.