Завдання до самостійної роботи
Здійснити перетворення:
Перетворити в декілька стадій:
Пропілхлорид → натрієва сіль нітронової кислоти 1-нітропропану.
Пропан → 2-нітро-2-нітрозопропан.
2-Метил-1-нітропропан → 2-ізопропіл- 2-нітро-1,3-пропандіол.
Оцтовий альдегід → етиламін.
2-Нітропропан → N-ізопропілацетамід.
Пропіламін →1-пропанол.
Пропіламін → диметилпропіламін.
Метиламін → N-нітрозодиметиламін.
Оцтовий альдегід → α-аланін.
Етанол → гліцин.
Малонова кислота → β-аміномасляна кислота.
Малонова кислота → α-аміномасляна кислота.
Виконати завдання
[2], № 5.2.18, 19, 23, 42, 43;
№ 6.1.6, 7, 12, 13, 14, 21, 23, 24;
№ 6.3.1, 6, 7, 9, 12, 15, 18, 24.
Лабораторна робота 10 Тема: Властивості вуглеводів Мета роботи: Вивчити хімічні властивості вуглеводів.
Тривалість виконання: 4 год.
Теоретична частина
При вивченні вуглеводів необхідно відрізняти за хімічними властивостями глюкозу від фруктози, моносахариди від ди- і полісахаридів. До найважливіших властивостей вуглеводів відносяться перетворення, що пов,язані з наявністю у молекулах карбонільної та гідроксильних груп, а також їхня стереоізомерія (α- і β-аномери і їх перетворення, явище мутаротації). Наявність глікозидного гідроксилу у дисахаридах визначає їх віднесення до відновлюючих (є глікозидний гідроксил, існує рівновага з відкритою формою) чи невідновлюючих (немає глікозидного гідроксилу) дисахаридів. Відновлюючі дисахариди є відновниками. Невідновлюючі дисахариди (наприклад, сахароза) не проявляють таких властивостей. Основні представники полісахаридів - це крохмаль (побудований із залишків α-D-глюкози) резервний полісахарид рослин та целюлоза (клітковина), побудована із залишків β-D-глюкози, і є будівельним матеріалом рослин [1, c.507-536].
Експериментальна частина
Дослід 1. Утворення срібного дзеркала
У чисту пробірку наливають 2 мл водного розчину лугу і обережно нагрівають (доводять до кипіння). Потім виливать цей розчин, пробірку ополіскують дистильованою водою і наливають 2-3 мл 1 %-го розчину AgNO3, далі додають краплями 5 %-й розчин аміаку, щоб осад, який ут-ворився спочатку, зник. До утвореного амонійного розчину оксиду срібла додають 2 мл розчину глюкози. Пробірку обережно підігрівають
Спостереження:
Рівняння реакції:
Дослід 2. Реакція глюкози реактивом Фелінга
Готують реактив Фелінга, змішуючи рівні об’єми розчину сульфату міді( ІІ) (розчин 1) та лужного розчину сегнетової солі (розчин 2). Розчин має характерне синє забарвлення. У пробірку з 2-3 мл свіжоприготованого реактиву Фелінга додають 2 мл 1 %-го розчину глюкози. Реакційну суміш обережно нагрівають.
Спостереження:
Рівняння реакції:
Дослід 3. Відношення сахарози до реактиву Фелінга
У пробірку наливають 2 мл реактиву Фелінга і додають такий же об’єм 2 %-го розчину сахарози. Нагрівають.
Спостереження:
Дослід 4. Гідроліз сахарози
У пробірку наливають 4 мл 2 %-го розчину сахарози, додають кілька крапель сірчаної кислоти, кидають шматочки невипаленої порцеляни (цен-три кипіння) і кип’ятять 3-5 хвилин. Реакційну суміш охолоджують та ней-тралізують розчином лугу до слабколужної реакції, додають 4 мл реактиву Фелінга. Нагрівають.
Спостереження:
Рівняння реакцій:
Дослід 5. Розчинення клітковини у мідно-амонійному розчині реактиву Швейцера
Наливають в пробірку 4-5 мл розчину мідно-амонійного комплексу, занурюють у розчин смужку фільтрувального паперу або шматочок вати, перемішують скляною паличкою. При розчиненні клітковини утворюється в’язкий розчин. Виливають частину отриманого розчину в склянку з 10 мл 20 %-ої соляної кислоти. Що при цьому відбувається?
Спостереження:
Дослід 6. Приготування рослинного пергаменту
Смужку фільтрувального паперу занурюють на кілька секунд у хо-лодну 80 %-у сірчану кислоту. Папір швидко промивають водою, нейт-ралізують кислоту водним розчином аміаку, висушують. Які зміни відбу-лися з фільтрованим папером?
Спостереження:
Висновок: