43.Український національний рух хіх-початку хХст.: основні етапи розвитку, здобутки і втрати.

Реформи 60- 70-х р. 19 в. значно прискорили розвиток капіталізму, однак поміщицьке землеволодіння, самодержавство, станові привілеї, а також національний гніт, що панував у Російській імперії, залишалися для країни серйозною перешкодою на шляху прогресу. На початку 20 в. положення ускладнилося економічною кризою й поразкою Росії в російсько-японській війні 1904-1905 р. Революційні події, потрясшие імперію, змусили Миколу ІІ підписати 17 жовтня 1905 р. маніфест, у якому обіцялися цивільні права, політичні волі. Маніфест передбачав створення Державної думи із законодавчими правами.

Демократичні зміни в імперії пожвавили національний рух в Україні. Представники української інтелігенції заснували утворювальні-культурно-освітні організації - "Просвіти". "Просвіти" займалися створенням бібліотек, читалень, шкіл з українською мовою викладання, організовували видання газет і книг, читання лекцій, проведення літературних і музичних вечорів. У багатьох школах учителя зі своєї ініціативи переходили на викладання українською мовою . З'явилася укоаиноязычная преса: першою україномовною газетою стало "Хлібороб" - видання В. Шемета в Лубнах. Наприкінці 1905 - початку 1906 р. українською мовою почали виходити ряд газет, зокрема "Громадянська думка", потім "Рада".Під впливом революційних подій у грудні 1905 р. РУП була перетворена в Українську соціал-демократичну робочу партію (УСДРП); її лідерами стали Н. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра. Наприкінці 1906 р. УДП й УРП об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП). В аспекті державного будівництва програма УДРП передбачала створення федерації рівноправних національно-територіальних одиниць.Наближалися вибори в Державну думу. Але ліві партії бойкотували їх і не приймали участі в роботі законодавчого орга-і на імперії. Від України були обрані 102 депутата. 44 з них об'єдналися в українську парламентську громаду, головою якої був обраний адвокат із Чернігова И. Шраг. Громада випускала свій орган - "Український вісник".Основна увага українська депутатська група приділяла національному й аграрному питанням. 8 липня 19ц6 р. після нетривалого існування Й Державна дума була розпущена. Українські депутати не встигли проголосити підготовлену ними декларацію про автономії України, а також законопроект про рідну мову в школі.В ІІ Державній думі українські депутати знову утворили українську думську громаду, що складалася з 47 чоловік. В основу її діяльності була покладена програма УРДП. У Декларації української фракції відзначалося, що вона буде вести боротьбу за перебудову Росії в "правову й демократичну державу", домагатися забезпечення кожному народу права на автономію, у тому числі й для українців.Третього червня 1907 р. царський уряд розпустило ІІ Державну думу й видало новий виборчий закон, що зводив нанівець виборчі права широких шарів селянства, робітників і надавав значні переваги поміщикам і великій буржуазії.Революція 1905-1907 р. була подавлена, однак вона сприяла пробудженню національної свідомості українців, а українські партії придбали необхідний досвід політичної боротьби в умовах революції.Під час революції вперше були досягнуті певні успіхи в справі українізації. В 1906 р. М. Грушевський перевів з Львова в Київ видання "Літературно-наукового вісника". Журнал "Київська старовина" був перетворений в "Україну" і видавався українською мовою . Виникла значна кількість нових українських журналів, серед яких "Українська хата", "Рідний край", "Дзвін", "Сіло" й ін. Усього в роки революції видавалися 24 україномовні газети, щотижневика й журналу. Був створений і ряд нових видавництв, що друкували різноманітну літературу українською мовою . Уперше вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченко.