27.Розкрийте роль київських князів у розбудові кр. Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах.

У 912р., до влади прийшов Ігор. В 914 р. великий князь зломив опір древлян. Три роки захищалися уличи, після чого відійшли в межиріччя Південного Бугу й Дністра. Ігор діяв більш жорстко, ніж Олег, і разом з тим відвертіше в зміцненні центральної влади. Так, здолавши древлян, він наклав на них данина, що перевершувала ту, котру вони виплачували при князюванні Олега.

Як й в Олега, основним напрямком зовнішньополітичної діяльності Ігоря було південне. В 915 р. виникла погроза зіткнення з новим кочовим народом - печенігами, що з'явився на границях Русі, однак йому вдалося укласти з ними угода. Погіршилися відносини з Візантією - аж до розриву. В 944 р. Ігор знову пішов на Візантію. Византийці запропонували викуп. У тому ж році був укладений новий договір між Руссю й Візантією. При князюванні Олега й Ігоря територія Київської держави розширилася за рахунок земель не тільки племінних князювань слов'ян, але й племен неслов'янського походження. Так окреслилися контури розвитку держави в середньовічну імперію.

Після смерті Ігоря влада перейшла в руки його дружини Ольги (945- 964 р.), Ольга виявилася надзвичайно вольовою й властолюбною особою. Ольга вперше в історії Київської держави в 946 р. удалася, власне кажучи, до ліквідації місцевого князювання - було скасоване правління династії Мале, а Древлянскую землю підкорили безпосередньо влади княгині.

Княгиня реформувала систему збору данини. Були точно встановлені норми данини, податків, повинностей - "устави", "уроки", "оброки". У загальному ці міри княгині Ольги стали вирішальними в тривалому процесі перетворення племінних князюванні в державну територію Русі. Вони поклали початок й якісно новим принципам збору в країні податків.

Князювання Ольги помітно вплинуло й на характер відносин Русі з іншими країнами, насамперед з Візантією. Так, вона особисто очолила велике посольство (понад 100 чіл.) у Константинополі. Княгиня Ольга мала намір увести християнство

Князь Святослав зайняв великокнязівський стіл в 964 р. Головну мету своєї діяльності він убачав у зміцненні Київської держави, забезпеченні вільної торгівлі із країнами Сходу, ліквідації зовнішньої погрози на границях держави з боку хазар, печенігів, булгар.

Святослав скорив вятичей і цим завершив об'єднання східнослов'янських племен навколо Києва. Потім приєднав до Києва Тьмутаракань і Прикубанье, розгромивши ясов і касогов, із удалі походи проти волзьких булгар. В 965 р. він розгромив Хазарський каганат й опанував важливим шляхом по р. Волзі.

В 967 р. він розгромив болгарське військо й опанував східною частиною першого Болгарського царства.

Але після Дорос-тольской оборони 971 р. Святослав змушений був укласти мирний договір з імператором. Діяльність Святослава сприяла росту могутності Київської держави, єднанню східнослов'янських племен і князівств, зміцненню його границь. Як і його попередники, київський князь Святослав закріпив позиції Русі на важливих торговельних шляхах, створив сильне військо, добув своїй державі міжнародний авторитет.

Для упорядкування внутрішнього життя князь Володимир провів реформи: адміністративну - ліквідував племінні князювання, поділив всю країну на вісім округів, округу - на волості, на чолі яких поставив довірених осіб або своїх синів; військову - замінив племінну організацію війська феодальної - службою за право володіти земельною власністю; оборонну - здійснив будівництво міцностей-зміцнень навколо Києва, що стали опорними пунктами в боротьбі проти печенігів; судову - прагнув розмежувати єпископський і градский суди; вів широке містобудування - заснував нові міста: Володимир на Волині, Василев на Київщині; релігійну - спочатку прагнув упорядкувати систему язичеських вірувань у своїй державі. Але переконавшись у неможливості в такий спосіб об'єднати держава й увести єдиний культ, вирішив прийняти християнство візантійського обряду.

У часи правління Володимира Святославича Київська держава досягла кульмінації у своєму розвитку, стало одним з могутніх європейських держав, що істотно влияли на міжнародні відносини.

Як талановитий полководець він розширив границі Русі в західному напрямку. Далекоглядність дипломата дозволила йому розвивати відносини із країнами Центральної й Західної Європи. Але найбільша справа Володимира - введення з як державної релігії.

В 1019р., престол зайняв син Володимира Великого- Ярослав Мудрий.

При Ярославі Київська держава досягла зеніту слави: розширилися його границі. З'явилися нові міста, за стінами яких велася жвава торгівля, розвивалися ремесла.

Особливо вражали масштаби будівництва в Києві. Значно розширилася територія центральної частини міста, що одержала назву "міста Ярослава". Її оточили потужними зміцненнями. При Ярославі була зведена перлина світового зодчества - собор св. Софії. При Ярославі були відкриті школи, бібліотеки, велося літописання й переписування ченцями книг. При монастирях були засновані перші лікарні.

При Яославі на вищу церковну посаду- митрополита - уже призначався не грек, як колись, а русич. Найбільший з храмів - Києво-Печерський - став важливим вогнищем православ'я, культури й утворення.

"Руська правда" - збірник норм російського права.

У часи Ярослава значно зріс міжнародний авторитет Русі.

Володимир Мономах зайняв київський стіл в 1113 р. Став він великим князем київським у дозрілих літах, в 60 років. За час свого правління Мономах здійснив 83 більших походу, 19 разів містив угоди з половцями, зачарував 300 половецьких князів. Кочівники більше не нападали на Русь, що дозволило зосередитися на внутрішніх проблемах. У Києві здійснювалося велике будівництво:

були споруджені міст через Дніпро, нові храми; знову наповнилася державна скарбниця. Затвердив новий "Устав" - збірник правових норм. При Володимирі Мономаху знову зріс міжнародний авторитет Київської держави. Володимир Мономах умер в 1125 р. на 73-м року життя. Похований у Києві в соборі св. Софії.