22.Охарактеризуйте діяльність б.Хмельницького та формування Української козацької держави в ході нац-визвольної революції середини хvіІст.

У процесі розгортання нац-визвольних змагань у середовищі козацької еліти вперше було чітко сформовані фундаментальні основи нац.державної ідеї: право укр.народу на створення власної держави; незалежність і соборність укр.держани. Ці положення і лягли в основу державотворчої діяльності Б.Хмельницького. В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорозької Січі. Гетьман був главою і правителем Укр. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою. Своєрідним гарантом успішної розбудови Укр держави стала нац армія. Укр держава доби Хмельниччини сформував на двох принципових засад, які часто вступали між собою в протиріччя – демократія та авторизму. Соц-економічна політика Б.Х. залежала від результативності воєнного і політ протистояння з Польщею, позицій козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Укр держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Швецією та ін державами.

44.Економічне становище України в сучасних умовах. Основні напрямки економічної політики в період переходу до ринкових відносин.

В 1991 році з прийняттям незалежності Україна зштовхнулась з рядом економічни проблем, які потребували негайного вирішення: 1. Спад промислового виробництва, визваний невдачою реформ періоде перебедови; 2. Розрив економічних зв язків з минулими республіками СРСР; 3. Структурний дисбаланс економіки; 4.розпад фінансової системи, інфляція; 5. Кризис колгоспного строю, спад виробницва с/г виробництва. Загостився енергетичний кризис, почались перебої з подачої електроенергії, інфляція переросла в гіперінфляцію. Змінення в економічній ситуації в другій половині 90-х років виникають за рахунок іноземних кредитів, затримок в виплаті заробітної плати і регулювання валютного ринку. В 1998 році економічний кризис Азії і Росії відбився і на Україні:явно збільшений курс гривні знизився, що здешевив український експорт і зробив вигідним вивіз продукції за межі країни. Дешева висококваліфікована робоча сила й потужна промислова база зробили вигідний вклад в українську економіку. Все це призвело до економічної стабілізації в 1999-2000 рр. й економічного зросту 2001-2003 рр. 1 грудня 2005 р. Україна була признана державою з ринковою економікою.

Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки, який дав би змогу вивільнити творчу енергію народу та повніше реалізувати можливості вітчизняного економічного потенціалу. Президент Л. Кучма в жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію. Трапилась відмова від концепуальної тези та перехід до формули «прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації». У соціально-економічній політиці було визначено такі основні напрямки та пріот\рітетні завдання: 1. Фінансова стабілізація-послаблення податкового пресу, подалання платіжної кризи поглиблення банківської реформи; 2. Регульована та контрольована державою лібералізація цін; 3. Децентралізація управління економікою; 4.Ліберелізація зовнішньо-економічних звязків, чітке визначення пріоритетів у регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики; 5. Соціальний захист, який передбачав докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та страхування. Базовими пріоритетами економічної політики наділених на суттєве користування моделі реформ і формування стратегії випереджаючого розвитку були проголошені: 1. Зміцнення дієздатності держави на основні реалізації адміністративної та конституційної реформ; 2. Створення незалежної законодавчої бази та стабільних правил як основи економічної діяльності; 3. Зміцнення позиції національного капіталу відповідального за долю держави; 4. Утвердження в економіці конструктивного конкурентного середовища; 5. Обмеження тіньової економічної діяльності та впливу олігархічних структур; 6. Децентралізація владних повноважень.