12.Особливості соц-економічного розвитку України в кінці хіх – на початку хХст.

На західноукраїнських землях в наслідок революції 1848-1849років обовязкові панщині роботи, що становило основу феодальної залежності селянина від поміщика, були скасовані імператорські закони. Селяни одержали громадські права і – за великий викуп- право власності на земельні ділянки, що перебували у їхньому користуванні. На Наддніпрянській Укр кріпацтво залишилося недоторканним. Ніяких громадських прав вони не мали, як і не мали також і коштів, щоб змінити рутині способи ведення своїх господарств. Мало продуктивною була кріпацька праця і в поміщицьких економіях та промислових мануфактурах. Внаслідок ркеформ 1861-1866років виникли умови для перетворення робочої сили в товар, тобото утвердилося панування прогресивнішого(порівнянно з феодальним) типу товарного виробництва – капіталістичного, економіка, якого грунтувалася на ринкових відносинах усього населення. Що правда гальмувала цей процес численні кріпосницькі пережитки, які не викоринилися і після проведення селянської реформи. Селяни залишилися нижчим податним станом, обтяженим непомірними викупними платежами(з процентами за державну запозичку), а також потужною податтю(що накладалася незалежно від розмірівта станом селянського господарства)і по земельним податкам. Як пережиток кріпосницької системи зберігалося і натуральні повинності: дорожна, візницька та інші. В слід за селянсбькою реформою царський уряд у 1860-1870рр., провів ряд значних реформ, щодо адміністративно-політичного управління та розщирення громадських прав населення. Малося на увазі передусім те, щодо запровадження цих справді прогресивних реформ добровільно прилучаться найактивніші та найрадикальніші діячі широкою демократичної громадкості, і це їх мовляв, відхилить від участі в антиімперській революційній та опозиційній суспільно-політичній, боротьбі, зокрема в Українському нац русі. Однак реальне життя не виправдало таких сповідань і розрахунків російського царизму. Було запроваджені такі реформи: земська реформа, військова реформа, судова реформа, фінансова, міська реформа. Протягом 60-70-х років в ХІХст. в Укр завершився промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури до машинної індустрії. Найхарактернішами ознаками якої було застосування у виробництві парових двигунів, системи машин та верстатів.

Економічний розвиток в Україні на той час визначали насамперед галузі важкої промисловості – вугілля, залізнорудна, металугрійна, машиннобудівельна, найінтенсивніше розвивався Донецько-Криворізький залізо-рудний бассейн – головна вугільно-металургійна база України. Наприкінці ХІХст. виникли великі підприємства транспортного машиннобудування. Харківський і Луганський паровозобудівні заводи. В умовах колоніальної залежності західноукраїнських земель при збережині національного і соціального гноблення корінного населення з боку економічно-панівних верств, якихось помітних зрушень у розвитку сільського господарства не виявились і після скасування панщини. Щоправд, у життя все більше продовжувалися капіталістичні вільнонаймані форми організації праці сільського населення. Щоб полібшити своє життя, селяни-бідняки наймалися до заможних односельчан або до поміщицьких економій. Чимало з них взагалі залишали домівки, чи тимчасово або назавжди наймалися на фабрики і заводи. Масове переміщення робітників створило особливі форми їх найму, властимві високорозвиненому капіталізму. В багатьох регіонах України були створені роб.ринки, де збиралися 1000 робітників і куди приїздили наймачі. Таку роль відігравали торголі села новоукраїнка, бірзула, Мостове, Залізничі станції Знамянка, Лозова, Долинець, містечко Шпола, Сміла, Каховка, місто Біла Церква, Елісаветград, Богринець, Воснесенськ, Одесса.