70.Антитiла,iх природа.Класиф.Iмуноглобулiнiв.Мiсце синтезу,динамiка продукцii антитiл.Аутоантитiла.

Антитiла- це iмуннi бiлки,яки утвор.в органiзмi людини у вiдповiдь на надходження антигену и мають здатнiсть спец.взаемодiяти з ним.

Всi вiдомi антитiла за хiм будовою е глобулярними бiлками- iмуноглобулiнами.

Iмуноглобулiни подiляють на 5 класiв.1)IgG- молек.маса 150000,концентр. у сироватцi 800-1600мг.2)IgM-маса 950000,концентр. 50-190мг.3)IgA- маса108-500000,концентр.140-420мг.4)IgD-концентр. 3-40мг.5)IgE-маса 10.7,концентр.0.01-0.14.

Вони синтезуються в органiзмi рiзними клонами плазматичних клiтин.Утворення антитiл е результатом мiжклiтинноi взаемодii ,що виникае пiд впливом ангигенного стимулу.

Аутоантитіла - антитіла, здатні взаємодіяти аутоантигенами, тобто з антигенами власного організму. Можуть утворюватися спонтанно або внаслідок перенесених інфекцій. Аутоантитіла утворюються при аутоімунних захворюваннях, до яких відносяться ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, В деяких випадках аутоантитела починають вироблятися задовго до клінічних проявів захворювання

Динаміка утворення антитіл може бути значно змінена під впливом різних впливів на організм. Одні фактори можуть стимулювати продукцію антитіл, інші пригнічувати. Введення кортизону і AKTF пригнічує антитілоутворення. Значне зменшення кількості антитіл спостерігається при недостатньому харчуванні білковому і при дефіциті в їжі вітамінів, наприклад, А, В, Е, фолієвої кислоти та ін Іонізуюча радіація відноситься до числа факторів, що викликають різке порушення синтезу антитела

71.Антитоксини,iх властивостi,механiзм дii.Принципи одержанная антитоксичних сироваток.Одиницi вимiру,практичне використання.

Антитокси́ни — особливі речовини (антитіла), що утворюються в організмі, коли до нього потрапляють шкідливі речовини (токсини) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні знешкоджувати токсини. Кожний антитоксин нейтралізує лише той токсин, внаслідок введення якого він утворився.

Антитоксини є діючим началом протидифтерійної, протиправцевої та деяких ін. лікувальних сироваток, які одержують з крові тварин (звичайно коней), вводячи їм підшкірно відповідний анатоксин.

Анатоксини-новi препарати одержанi з екзотоксинiв бактерiй шляхом обробки 0.4% розчином формалiну при 37С потягом 3-4 тижднiв.

Для антитоксичного iммунiтету необхiдне дворазове введення анатоксину з подальшою ревакцинацiею.Одиници вимiру -за Рамоном.У практицi також застосовують ботулiнiчний,гангренозний,стафiлококовий анатоксини.

72.Серологiчнi реакцii,iх характеристика,основнi типи,практичне використання.Реакцiя агглютинацii,механiзм,рiзновиди.Практичне використання.

Серологiчнi реакцii дозволяють виявити:

1)невiдомi антитiла у кровi людини за допомогою вiдомих антигенiв,якi наз. дiагностикумами.

2)невiдомi антигени за допомогою вiдомих антитiл:стандартнi гiперiмуннi сироватки тварин,препарати полiклональних чи моноклональних антитiл.

Основою серологiчних реакцiй э взаэмодiя антиген-антитiло.Процес утвор.комплексу антиген-антитiло мае специфiчну и неспец.фазу.Пiд час спец. антигенна детермiнанта швидко зв язуеться з активним центром антитiла.Протягом наступноi фази вiдбув. Фiз-хiм процеси.Сер.реак. Класифiкують на основi дисперсностi антигенiв и характеру ефектiв.

Реакцiя агглютинацii спостерiгаеться коли антигени мають низьку дисперснiсть.При цiй реакцii з антитiл i антигенiв скл.великi агрегати,якi за певних умов випадають в осад.

Реакцiя преципитацii вiдбув.яко високодисперснi полiвалентнi антигени взаем.з полiвалентними антитiлами iз формув. гратчастих структур

Реакцiя агглютинацii.

Полягае у склеюваннi корпускулярных антигенiв за допомогою антитiл,при якому утвор.конгломерати.Iх наз.аглютинатами.Вони утвор.при наявностi электролiту i випадають в осад у виглядi зерен або пластiвцiв.

РА застосовують1) для визначення у сироватцi кровi хворих антитiл до антигенiв збудникiв,якi виявляють за допомогою вiдповiдних дiагностикумiв.2)Для iдентифiкацii мiкроорганiзмiв,видiлених у хворих,iз застос. вiдомих дiагностичних аглютинуючих сироваток.3)Для визначення груп крови за допомогою стандартных сироваток.

Видiляють реакцii прямоi агглютинацii що базуються на взаемодii немодифiкованих реагентiв,и непрямоi агглютинацii,в яких використовують частинки носii,якшо на них адсорбовано антиген або антитiло.

Визначення антитiл у сироватцi кровi хворого здiйснюеться за допомогою розгорнутоi РА.Для ii постановки до розведень сироватки хворого у пробiрках додають живу культуру вiдомих бактерiй або дiагностикум.Сумiшi бактерiй витримують при 37С потягом кiлькох годин.При проведенi РА визн титр сироватки(макс розведення сироватки,при якому спостерiгаеться утвор.видимих аглютинатiв)

72-74. Серологічні реакції, їх характеристика, основні типи. Реакції аглютинації, преципітації, зв’язування комплементу, їх суть, значення.

Закономірності СР: взаємодія АГ і АТ строго специфічно, СР проходить при адекватних (визначених) співвідношеннях кількості АГ і АТ, СР мають двухфазний характер, специфічна взаємодія-фаза "невидима", утворення видимих комплексів-для цього додають фізіологічний розчин, СР проходить по типу фізико-хім колоїдної реакції, СР оборотні, виділяється невелика к-сть тепла (слабко екзотермічний) Цілі використання СР: І серологічна ідентифікація – визначення виду невідомого АГ за допомогою відомих АТ: а) невідомі АГ-МіО патогенні і непатогенні, токсини різного походження , білки крові, клітини різних органів і тканин іншого виду або групи крові, клітини трансплантанта, б)відомі АТ- стандартні препарати імунні діагностичні сироватки ІДС. ІІ серологічна діагностика-визначення невідомих АТ за допомогою відомих АГ-діагностикумів:1.невідомі АТ-сироватки крові людей- хворих, що перехворіли, носіїв, вакцінованих, 2. діагностикум-стандартні препарати, що одержують з чистих культур МіО певних видів або АГ. МіО вирощують, потім стандартизують (кількість мікробів-одиниця обєму) та убивають або інактивують температура Т, формалін,спирт і ін. Діагностикум втрачає патогенність але зберігає АГ-ні властивості. Види СР:1. реакція аглютинації (РА) склеювання великих корпускулярних АГ під дією специфічних АТ. АГ в РА наз аглютикоген а АТ-аглютинін. Комплекс-аглютинат.Механізм РА: при взаємодії АГ-детермінанти активних центрів АТ утворюється комплекс по типу решітки. Вони видимі в присутності електроліту (фізіологічний розчин)

Використовують для визначення антитіл у сироватці крові хворих при черевному тифі і паратифах. 2.реакції преципітації (РП) –осадження мілкодисперсного АГ або розчинного АГ під дією специфічних АТ (АГ-преципітоген, АТ-преципітин, комплекс-преципітат). Ризновиди реакції аглютинаціїреакція непрямий гемаглютинації:1. РНГА- викоирстовується в тому випадку, якщо АГ розчинний або дуже дрібний. У ролі АГ застосовують еритроцитний діагностикум, АГ-досліджувана сироватка крові. При взаємодії АГ і АТ відбувається склеювання еритроцитів і випадання в осад. Його краї будуть нерівними. У нормі еритроцити утв осад з рівним краєм. 2. РОНГА – у цьому випадку на еритроцитах адсорбують АТ. а) реакція лізиса – трикомпонентні реакції, проходять між АГ і АТ у присутності Со. У результаті утв комплекс АГ-АТ, з ним звязується Со та відбувається лізис АГ. Лізис різних АГ:бактерій-бактеріоліз, вірусів- вірусоліз, клітин-цитоліз, невидимий виняток-лізис еритроцитів-гемоліз. При гемолізі в результаті руйнації еритроцитів з них виходить гемоглобін. Ми бачимо прозору червону рідину-наз. лаковою кровю Якщо немає гемолізу-у пробірці буде осад еритроцитів. Реакція зв'язування комплементу широко використовується з метою сер. діагностики інфекційних хвороб. Досліджувана сироватка прогрівається при 56° для інакти­вації власного комплементу. У пробірку вносять цю сироватку, від­повідний антиген і комплемент у робочій дозі, встановленій зазда­легідь. Реакція відбувається в термостаті, хоча можливі й інші тем­пературні режими. Якщо в досліджуваній сироватці є антитіла, вони зв'язуються з антигеном і фіксують комплемент. Проте, у цій фазі не наступає видимих змін, тому у другій фазі виявляють результат реакції за допомогою індикаторної гемолітичної системи (еритроцити барана й гемолітична сироватка). Якщо у другій фазі гемоліз не на­ступив, це означає, що комплемент зв'язався у першій фазі реакції, тобто в досліджуваній сироватці є антитіла (реакція позитивна). Якщо ж у результаті реакції наступив гемоліз — реакція негативна, антитіл у досліджуваній сироватці немає (в першій фазі не відбулось реакції між антитілами й антигеном і не зв'язався комплемент).

РЗК використовують також для виявлення антигенів, у цьому разі необхідна імунна діагностична сироватка з відомими ан­титілами.