39. Бактеріофаги, історія вивчення. Структура, класифікація фагів по морфології. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне застосування бактеріофагів.

Бактеріофаги – особливі представники царини Vira, що здатні розмножуватись в клітинах бактерій, актиноміцетів, синьозелених водоростей. Їх характерна літична дія на бактерії була відкрита на початку 20 ст Ф. Твором, 1915, Ф. Д’ерелем, 1917.

Фаги поділяються на 6 основних морфологічних груп:

1 група – ниткоподібні

2 група – сферичні

3 група – сферичні з рудиментом хвостика

4 гпупа – з коротким хвостиком

5 група – з довгим хвостиком, що не скорочується

6 група – з довгим хвостиком, що скорочується

Найбільш вивченою за структурою є 6 група бактеріофагів, які складаються з головки і хвостика, здатного до скорочення завдяки скорочувальному білку, що міститься в його чохлі. Між головкою та хвостиком знаходиться комірець, а на кінці хвостика є базальна пластинка, від якої відходять 6 шипів і 6 ниток.

Інфекційна активність бактеріофагів визначається за допомогою титрування за методом Апельмана, або методом агарових шарів за Грамом.

Важливе практичне значення у медицині набуває вчення про бактеріофагів. Набори стандартних бактеріофагів використовують для фаготипування збудників інфекційних захворювань бактеріальної природи. Аги широко використовуються у генно-інженерній практиці та генетичних дослідженнях. Важливе значення має також використання фагів у лікувально-діагностичних цілях.

40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивності взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.

Взаємодія бактеріофагів і бактерій характеризується специфічністю. За ступенем специфічності виділяють полівалентні бактеріофаги, що здатні викликати лізис культур бактерій однієї родини, або роду; моно валентні бактеріофаги, які лізують культури бактерій лише певного виду; типоспецифічні бактеріофаги, здатні викликати лізис лише певних типів бактеріальної культури.

Вірулентні бактеріофаги – бактеріофаги, які можуть тільки збільшуватись в кількості, за допомогою ліричного циклу.

Помірні бактеріофаги – бактеріофаги, які викликають лізогенію.

Характеристика продуктивності взаємодії бактеріофагу з бактерією здійснюється за допомогою методу титрування та методу агарових шарів. Продуктивність бактеріофагів полягає у активності взаємодії бактеріофага з бактеріями і чим більш продуктивний бактеріофаг, тим більша кількість бактерій може провзаємодіяти з ним.

Лізогенія – складна форма вірусної інфекції, під час якої від моменту зараження до лізису проходить певна кількість поколінь клітини. Є одним з двох методів вірусного копіювання.

Фагова конверсія – зміна фенотипу бактеріальної клітини спричинене включенням в її хромосому геному помірного фага.

41. Cучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.

Віруси – це неклітинні форми життя, які мають власний геном і здатні до розмноження у клітинах хазяїна, використовуючи їх метаболічні процеси. Поширені всюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Найбільш правдоподібною є гіпотеза про те, що віруси походять з «утікача» нуклеїнової кислоти, тобто нуклеїнової кислоти, що набула спроможність реплікуватись незалежно від тієї клітини, із якої виникла, хоча при цьому передбачається, що така ДНК реплікується з використанням структур цієї або іншої клітин.У процесі подальшої еволюції у вірусів змінювалася більше форма, аніж хімічна будова. Таким чином, віруси, ймовірно, походять від клітинних організмів, і їх не варто розглядати, як примітивних попередників клітинних організмів.