Тема 16. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

16.1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність

16.2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

16.3. Види зовнішньоекономічної діяльності

16.4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

16.5. Компетенція органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

16.6. Правове становище торгово-промислових палат

16.1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність роз­глядається як діяльність щодо розвитку співробітництва з інши­ми державами в галузі торгівлі, економіки, техніки, культури, туризму. На думку деяких авторів, це особлива форма здійснен­ня суспільно-виробничих зв'язків між окремими державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економічного співробітниц­тва, яка є предметом вивчення міжнародного економічного пра­ва як самостійної галузі міжнародного публічного права.

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регу­люють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на нашу думку, не узгоджуються з легальним визначенням поняття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоеко­номічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Оскільки йдеться про діяльність суб'єктів господарської діяль­ності, то цілком логічним є висновок про те, що зовнішньоеко­номічна діяльність є одним із видів господарської діяльності, під якою Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, у тому числі підприємниць­ку, пов'язану з виробництвом та обміном матеріальних і нема­теріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законо­давство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інсти­тутів господарського законодавства.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» закрі­плює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалеж­но здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зо­бов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­ вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню­вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоеко­номічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі дер­жави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­конами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України;

- здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її те­риторії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнарод­ного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазна­чається у ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні», є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу­люється законами України. Чільне місце серед цих законів по­сідає, звичайно, Конституція України. Зокрема, в п. 9 ст. 92 Кон­ституції України зазначено, що виключно законами визнача­ються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів Ук­раїни організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономіч­ної діяльності.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає прин­ципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єк­тів, називає види зовнішньоекономічної діяльності, закріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спеціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньоекономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

Важливе значення для регулювання окремих видів зовнішньо­економічної діяльності мають також Цивільний кодекс Україн­ської РСР; закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжна­родний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в ре­дакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; укази Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів) в Україні»; постанови Кабінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних до­говорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» та від 13 січня 1999 р. «Про по­рядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоеко­номічної діяльності», а також нормативно-правові акти Міністер­ства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі і Міністерства еко­номіки та з питань європейської інтеграції України.