1.3. Державне регулювання підприємницької діяльності

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, водночас захищаючи споживачів від проявів конкуренції та монополізму. Організаційно-правові відносини держави та підприємців регулюються з використанням:

• податкової та фінансово-кредитної політики (ставок подат­ків, відсотків за державними кредитами, пільг, цін, правил ціно­утворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів еконо­мічних санкцій);

• державного майна і системи резервів, ліцензій, лізингу, соціальних та інших норм та нормативів;

♦ договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не стосується прав державних органів.

Державні органи і службові особи можуть давати підприєм­цям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції.

Держава, створюючи сприятливі організаційні та економіч­ні умови для розвитку підприємництва, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані споруди та об'єкти, невикористане устаткування), необхідні для підприємницької діяльності. Вона надає підприємцям цільові кредити та інші види допомоги.

Якщо державним чи іншим органом видано акт, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, під­приємець має право звернутися до суду чи арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю, що призвели до порушення його прав, відшкодо­вуються цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

За матеріалами лекції повинні бути засвоєні такі поняття та зв'язки між ними.

Підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею для одержання прибутку.

Суб'єкти підприємницької діяльності (їх види). Юридичні особи, їх види, ознаки юридичної особи, порядок їх утворення та відповідальність юридичної особи. Право власності, її форми та об'єкти права власності. Свобода підприємницької діяльності та її обмеження. Принципи підприємницької діяльності. Умови здійснення підприємництва. Гарантії прав суб'єктів під­приємницької діяльності.

Тема 2. Господарське законодавство, його ознаки

2.1. Поняття господарського законодавства та його види

2.2. Принципи господарського законодавства

2.3. Нормативні акти господарського права

2.4. Система господарського законодавства

2.1. Поняття господарського законодавства та його види

Господарське законодавство існує у формі нормативних актів, які застосовуються і функціонують як загальнообов'язкові правила поведінки у господарсько-підприємницькій діяльності. Господарське законодавство має свою систему. Система госпо­дарського права визначається предметом регулювання конкрет­них відносин: між організаціями у виробництві та реалізації продукції (поставка, продаж); у будівництві (капітальному); у закупівлі продукції у агропідприємств та фермерських господарств; у організації роботи усіх видів транспорту з клієнтами та між собою; у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяль­ності та господарсько-процесуальних відносинах.

Господарське законодавство узагальнює трудове, земельне, фінансове, природно-ресурсне та інші галузі права.

Висновок: господарське законодавство являє собою сукуп­ність нормативних актів, які регулюють відносини у господарсько-підприємницькій діяльності.

Ознаки господарського законодавства. Переважна біль­шість законів містять норми декількох галузей права. Наприклад, закон "Про підприємства в Україні" складається з норм цивіль­ного права (ст. 10, 20, 21), адміністративного (ст. 16), фінансового (ст. 18, 23, 24), трудового (ст. 19) та інших галузей. Господарське право містить і інші кодифіковані акти, наприклад, транспортні статути та кодекси, а також положення про поставки товарів народного споживання, положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення. Ними регулюються відно­сини щодо укладання та виконання господарських договорів.

Об'єктивними ознаками господарського законодавства є те, що:

1. воно регулює різні види господарської діяльності;

1. існують різні форми власності, що теж необхідно враховувати у господарській діяльності;

2. в Україні у господарській діяльності застосовується законо­давство з питань, які не врегульовані законодавством України;

3. у господарській діяльності відсутній кодифікований акт і, натомість, діє значна кількість актів, прийнятих органами виконавчої влади.

Висновок - кодифікувати господарське законодавство в одному кодексі практично неможливо. Необхідне прийняття Зводу господарського законодавства України. В інших країнах діє не господарське, а комерційне право.