- •Тема 3. Суб'єкти господарського права
- •Тема 8. Правове регулювання банкрутства
- •Тема 14. Поняття і зміст права власності
- •Тема 1. Господарське право і його місце в системі права україни
- •1.1. Загальні поняття та положення господарського права
- •1.2. Обмеження в підприємницькій діяльності
- •1.3. Державне регулювання підприємницької діяльності
- •1.1. Загальні поняття та положення господарського права
- •1.2. Обмеження в підприємницькій діяльності
- •1.3. Державне регулювання підприємницької діяльності
- •Тема 2. Господарське законодавство, його ознаки
- •2.2. Принципи господарського законодавства
- •2.3. Нормативні акти господарського права
- •2.4. Система господарського законодавства
- •Тема 3. Суб'єкти господарського права
- •3.2. Види суб'єктів господарського права
- •3.3. Завдання, права та обов'язки суб'єктів господарського права
- •3.3.1. Права суб'єктів господарського права
- •3.3.2. Обов'язки суб'єктів господарського права
- •Тема 4. Правовий статус підприємства. Поняття підприємства
- •4.2. Організаційно-правові форми підприємств
- •4.3. Створення підприємства
- •4.3.1. Способи створення підприємств
- •4.3.2. Установчі документи підприємства
- •4.3.3. Державна реєстрація підприємства
- •4.4. Припинення діяльності підприємства
- •Тема 5. Правовий статус акціонерних товариств
- •5.1.2. Види акціонерних товариств
- •5.2. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства
- •5.2.1. Створення акціонерного товариства
- •5.3. Майно і майнові права в акціонерному товаристві
- •5.3.1. Статутний, резервний та інші фонди акціонерного товариства
- •5.3.2. Права та обов'язки акціонера
- •5.4. Правовий режим акцій в акціонерному товаристві
- •5.5. Правовий режим дивідендів
- •5.6. Управління акціонерним товариством
- •5.6.1. Загальні збори. Функція, компетенція та порядок діяльності
- •5.6.2. Правління. Функції і компетенція
- •Тема 6. Правовий статус інших господарських товариств
- •6.2. Товариство з додатковою відповідальністю
- •6.3. Повне товариство. Командитне товариство
- •Тема 7. Правове становище господарських об'єднань
- •7.2. Види господарських об'єднань
- •7.3. Функції та компетенція господарських об'єднань
- •Тема 8. Правове регулювання банкрутства
- •8.2. Підстави для застосування банкрутства
- •8.3. Провадження справ про банкрутство
- •8.4. Наслідки визнання боржника банкрутом
- •8.5. Оцінка майна банкрута
- •Тема 9. Відповідальність у господарському праві
- •9.2. Функції відповідальності
- •9.3. Види відповідальності
- •9.4. Підстави відповідальності
- •Тема 10. Приватизація в україні і місце в ній орендних відносин
- •10.1. Поняття приватизації та її значення у розбудові України
- •Тема 11. Правове регулювання біржової діяльності в україні
- •11.2. Функції, права та обов'язки біржі
- •11.3. Види біржових угод
- •11.4. Правила біржової торгівлі
- •11.5. Правовий статус фондової біржі
- •Тема 12. Правове регулювання оренди
- •12.1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •12.2. Порядок укладення договору оренди. Його умови
- •12.3. Припинення договору оренди
- •12.2. Порядок укладення договору оренди. Його умови
- •12.3. Припинення договору оренди
- •Тема 13. Договори у господарсько-підприємницькій діяльності
- •13.2. Зміст договору у господарській діяльності
- •13.3. Порядок укладання, зміни та розірвання договорів
- •Тема 14. Поняття і зміст права власності
- •14.2. Форми права власності
- •14.3. Види права власності
- •14.4. Способи набуття і припинення права власності
- •14.5. Момент виникнення права власності
- •Тема 15. Цивільно-правові зобов'язання у господарському праві
- •15.1. Поняття цивільно-правового зобов’язання та його значення у господарській діяльності
- •15.2. Виникнення зобов'язань
- •15.3. Припинення зобов'язань
- •15.2. Виникнення зобов'язань
- •15.3. Припинення зобов'язань
- •Тема 16. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •16.2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •16.3. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •16.4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •16.5. Компетенція органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •16.6. Правове становище торгово-промислових палат
- •Тема 17. Захист прав суб'єктів господарської діяльності
- •17.2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ
- •17.3. Досудове врегулювання господарських спорів
- •17.4. Вирішення господарських спорів
14.2. Форми права власності
У законі "Про власність" зазначено, що власність в Україні існує у формах приватної, колективної та державної власності. Отже, в Україні виділяють такі форми права власності: право приватної, право колективної та право державної власності. Основою поділу права власності на форми є принцип суб'єктності, тобто принцип належності права тому чи іншому суб'єктові. До права приватної власності належить власність громадян та створених ними юридичних осіб. Право державної власності поширюється на власність, яка належить Україні загалом (загальнодержавна власність) і адміністративно-територіальним одиницям (комунальна власність).
Щодо права колективної власності підкреслимо, що в Україні є власність, яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним партіям та іншим громадським об'єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є юридичними особами. Можливо, право саме на цю власність і доцільно називати правом колективної власності. Але законодавець до права колективної власності, крім названих, зараховує також право власності, що належить трудовим колективам державних підприємств, колективам орендарів, колективним підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, господарським товариствам та об'єднанням.
Як бачимо, названі суб'єкти або взагалі не можуть бути суб'єктами права власності, або належать до суб'єктів права приватної чи державної власності.
Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі приватної та державної (загальнодержавної та муніципальної) власності, а також є зародки права власності у формі колективної власності.
14.3. Види права власності
Поділ права власності на форми не заперечує його класифікації за іншими ознаками. Так, право приватної власності може бути правом власності громадян та правом власності юридичних осіб. Право державної власності може бути правом оперативного управління державних установ та казенних підприємств і правом повного господарського відання державних підприємств. Крім того, право власності може належати не одному суб'єктові, а кільком. За цією ознакою можна виділити право спільної власності, яке поділяється на право спільної сумісної і спільної часткової власності. Спільна сумісна власність поділяється на власність подружжя, власність членів селянського (фермерського) господарства і власність членів сім'ї, власність, що виникає внаслідок спільної праці членів сім'ї.
Одним із видів права власності є право інтелектуальної власності.
Відтак підкреслимо, що класифікація права власності може бути різноманітною, залежно від практичних потреб такого поділу. Водночас звернемо увагу на те, що поділ права власності на форми зафіксований на законодавчому рівні, а поділ права власності на види здійснюється як із урахуванням законодавчих положень, так і з теоретичних та практичних міркувань.
14.4. Способи набуття і припинення права власності
Як будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначених у ЦК України.
Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні та похідні.
За первісних фактів право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних - право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника.
До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, безгосподарно утримуваних пам'яток історії і культури, безгосподарне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.
Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності, зокрема виробництво, переробка речей, плоди і доходи. Але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку або пам'яток історії і культури, знахідка, скарб.
Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також успадкування за законом і заповітом.
Виробництво - один з найпоширеніших способів набуття права власності. Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиничному екземплярі, незалежно від форми власності, характеризує розширене відтворення. Отже, виробнича діяльність є підставою (способом) набуття як колективної чи державної (майно виробляють колективи громадян), так і індивідуальної власності (суб'єктом є окремий громадянин),
Специфікація. Цей спосіб набуття права власності передбачає переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо переробка виконується із матеріалів власника, який сам і здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не становить труднощів. Коли ж річ виготовляється з чужих матеріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труднощі у визначенні власника, хто ним буде - той, кому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю.
Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати власником нової речі за одночасної наявності двох умов: а) вартість виготовлення речі більша від вартості матеріалів (або вартості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.
Якщо специфікатор визнається власником речі, він повинен повернути інший особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів перевищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, оплативши витрати на її виготовлення, або відмовитися від неї на користь специфікатора.
Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст. 133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із способів набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.
Але закон іноді вирішує це питання інакше. Так, ст. 22 Закону України "Про власність" передбачає, що продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, та отримані від неї доходи є його власністю. Диспозитивний характер ст. 133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.
Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном з боку попереднього власника.
У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою правонаступництва.
Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача відбуваються, як правило, водночас на основі того самого юридичного факту, зокрема договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.
Отже, якщо право власності переходить, виникає правонаступництво. Деякі автори, використовуючи правонаступ-ництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних зараховують і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляються до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника.
Похідними способами набуття права власності визнаються договори купівлі - продажу, поставки, дарування, міни, позики. Уклавши відповідний договір, набувач речі стає її власником. Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як успадкування, незалежно від того, чи є його підставою заповіт, чи закон.
Зауважимо, що за похідних способів набуття права власності до нового власника переходять усі обов'язки попереднього власника майна. Наприклад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок успадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то за ст. 268 ЦК України після переходу права власності на здане у найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.
Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави для його припинення.
Разом з тим, не завжди припинення права власності пов'язано з правонаступництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю споживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна ситуація виникає і у разі виробничого вживання матеріалів. Але якщо при особистому споживанні право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на річ виникає право власності на нову.
Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли відзначається загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється внаслідок прийняття відповідного акта органами державного управління, зокрема у разі вилучення худоби під час епізоотій.
Отже, підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, що не залежать від волі власника.
А. Залежать від волі власника:
а) угоди з відчуження майна або витрат грошових коштів;
б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається;
в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника;
а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом;
б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправ них дій інших осіб;
в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.