14.2. Форми права власності

У законі "Про власність" зазначено, що власність в Україні існує у формах приватної, колективної та державної власності. Отже, в Україні виділяють такі форми права власності: право приватної, право колективної та право державної власності. Основою поділу права власності на форми є принцип суб'єктності, тобто принцип належності права тому чи іншому суб'єктові. До права приватної власності належить власність громадян та створе­них ними юридичних осіб. Право державної власності поши­рюється на власність, яка належить Україні загалом (загально­державна власність) і адміністративно-територіальним одиницям (комунальна власність).

Щодо права колективної власності підкреслимо, що в Україні є власність, яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної власності. Це власність, що належить профспілкам, політичним партіям та іншим громадським об'єднанням, релігійним та іншим організаціям, які є юридичними особами. Можливо, право саме на цю власність і доцільно називати правом колективної власності. Але законодавець до права колективної власності, крім названих, зараховує також право власності, що належить трудовим колективам державних підприємств, колективам орендарів, колективним підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, господарським товарист­вам та об'єднанням.

Як бачимо, названі суб'єкти або взагалі не можуть бути суб'єктами права власності, або належать до суб'єктів права приватної чи державної власності.

Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі приватної та державної (загальнодержавної та муніципальної) власності, а також є зародки права власності у формі колективної власності.

14.3. Види права власності

Поділ права власності на форми не заперечує його класифікації за іншими ознаками. Так, право приватної власності може бути правом власності громадян та правом власності юридичних осіб. Право державної власності може бути правом оперативного управління державних установ та казенних підприємств і правом повного господарського відання державних підприємств. Крім того, право власності може належати не одному суб'єктові, а кільком. За цією ознакою можна виділити право спільної власності, яке поділяється на право спільної сумісної і спільної часткової власності. Спільна сумісна власність поділяється на власність подружжя, власність членів селянського (фермерського) господарства і власність членів сім'ї, власність, що виникає внаслідок спільної праці членів сім'ї.

Одним із видів права власності є право інтелектуальної власності.

Відтак підкреслимо, що класифікація права власності може бути різноманітною, залежно від практичних потреб такого поділу. Водночас звернемо увагу на те, що поділ права власності на форми зафіксований на законодавчому рівні, а поділ права власності на види здійснюється як із урахуванням законодавчих положень, так і з теоретичних та практичних міркувань.

14.4. Способи набуття і припинення права власності

Як будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначе­них у ЦК України.

Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини влас­ності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні та похідні.

За первісних фактів право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних - право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення поперед­нього власника.

До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, безгосподарно утриму­ваних пам'яток історії і культури, безгосподарне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності, зокрема виробництво, переробка речей, плоди і доходи. Але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналі­зація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утриму­ваного будинку або пам'яток історії і культури, знахідка, скарб.

Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також успадкування за законом і заповітом.

Виробництво - один з найпоширеніших способів набуття права власності. Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиничному екземплярі, незалежно від форми власності, характеризує розширене відтворення. Отже, виробнича діяльність є підставою (способом) набуття як колективної чи державної (майно виробляють колективи громадян), так і індивідуальної власності (суб'єктом є окремий громадянин),

Специфікація. Цей спосіб набуття права власності передбачає переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо переробка виконується із матеріалів власника, який сам і здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не становить труднощів. Коли ж річ виготовляється з чужих матеріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труднощі у визначенні власника, хто ним буде - той, кому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю.

Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати власником нової речі за одночасної наявності двох умов: а) вартість виготовлення речі більша від вартості матеріалів (або вар­тості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.

Якщо специфікатор визнається власником речі, він повинен повернути інший особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів перевищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, оплативши витрати на її виготовлення, або відмовитися від неї на користь специфікатора.

Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст. 133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із способів набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.

Але закон іноді вирішує це питання інакше. Так, ст. 22 Закону України "Про власність" передбачає, що продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, та отримані від неї доходи є його власністю. Диспозитивний характер ст. 133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном з боку попереднього власника.

У науці цивільного права питання похідних способів набут­тя права власності пов'язується з проблемою правонаступництва.

Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача відбуваються, як правило, водночас на основі того самого юридичного факту, зокрема договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, якщо право власності переходить, виникає правонаступництво. Деякі автори, використовуючи правонаступ-ництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних зараховують і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляються до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори купівлі - продажу, поставки, дарування, міни, позики. Уклавши відповідний договір, набувач речі стає її власником. Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як успадкування, незалежно від того, чи є його підставою заповіт, чи закон.

Зауважимо, що за похідних способів набуття права влас­ності до нового власника переходять усі обов'язки попереднього власника майна. Наприклад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок успадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то за ст. 268 ЦК України після переходу права власності на здане у найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави для його припинення.

Разом з тим, не завжди припинення права власності пов'язано з правонаступництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю споживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна ситуація виникає і у разі виробничого вживання матеріалів. Але якщо при особистому споживанні право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на річ виникає право власності на нову.

Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли відзначається загибель речі внаслі­док випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припи­няється внаслідок прийняття відповідного акта органами державного управління, зокрема у разі вилучення худоби під час епізоотій.

Отже, підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, що не залежать від волі власника.

А. Залежать від волі власника:

а) угоди з відчуження майна або витрат грошових коштів;

б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається;

в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника;

а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом;

б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправ­ них дій інших осіб;

в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.