8.2. Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства до суб'єктів підприємництва є економічний фактор:

• неспроможність суб'єкта як юридичної особи задовольнити своєчасно поставлені до нього майнові вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом;

• фактично повинна бути письмова заява до господарського суду, яка називається "заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи".

• право на заяву кредитор, має лише тоді, коли юридична особа неспроможна задовольнити пред'явлені претензії або сплатити борги упродовж одного місяця;

• із заявою про порушення справи про банкрутство може звернутись і сам боржник. Він додає до заяви список своїх кредиторів, боржників, бухгалтерський баланс, іншу інформацію про його фінансовий і майновий стан;

• заявники можуть відкликати свої заяви у будь-якій стадії провадження, але до прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом;

• боржник має право відкликати заяву лише за згодою кредиторів;

• заяву в арбітражний суд можуть подавати органи держав­ної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби, але вони позбавлені права відкликати подані ними заяви.

Закон України від 17 червня 1993 року дає перелік суб'єктів, які можуть звернутися з письмовою заявою у справах про банкрутство.

8.3. Провадження справ про банкрутство

Провадження справ про банкрутство регулюється Господарсько-процесуальним кодексом України з урахуванням вимог Закону "Про банкрутство".

Стадії провадження справ про банкрутство:

1. Порушення провадження у справі.

2. Попереднє засідання арбітражного суду.

3. Виявлення кредиторів і санаторів.

4. Утворення зборів і комітету кредиторів.

5. Прийняття рішення про санацію.

1. Визнання боржника банкрутом і оголошення про банкрутство.

6. Припинення справи про банкрутство.

На першій стадії розглядається заява: чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню. Ухвала повинна бути винесена не пізніше ніж через п'ять днів з дня надходження заяви. В ній вирішуються питання прийняття заяви, прийняття справи до розгляду, час і місце арбітражного суду. Водночас потрібні необхідні документи про майновий і фінансовий стан боржника. Ухвала розсилається боржникам, кредиторам і банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Друга стадія - наступне засідання арбітражного суду не пізніше ніж через один місяць з дня порушення провадження у справі:

• оцінюються документи;

• заслуховуються пояснення сторін, банків;

• розглядається їх клопотання;

• призначається розпорядник майном боржника; розпоряд­ником майна боржника є банк, Фонд державного майна або інша особа, яку запропонує боржник чи кредитори.

• зобов'язують заявника подати в "Голос України" чи в "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство.

Виявлений на підставі оголошення про порушення справи про банкрутство кредитор має право подати до арбітражного суду заяву і вказати свої вимоги. Строк подання заяви - один місяць з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

Із заяв кредиторів після оголошення про порушення справи про банкрутство справляється мито в розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати без індексації (ст. З Декрету КМУ від 21.01.93 р. "Про держмито").

Третя стадія - санатори - це особи, які мають намір своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника або взяти на себе всі борги чи частину їх, що дало б змогу припинити справу.

Санаторами можуть бути фізичні та юридичні особи, які упродовж місяця з моменту опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство повинні подати до арбітраж­ного суду заяву з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу і умови санатора до боржника.

Четверта стадія - через місяць після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами, скликати збори за їх участю і, якщо необхідно, створити комітет кредиторів. Прийняті зборами рішен­ня про повноваження комітету подаються в арбітражний суд.

П'ята стадія - після закінчення місячного строку, вста­новленого для подання заяв з переведенням боргу на санаторів, арбітражний суд може прийняти ухвалу про санацію боржника.

Така ухвала приймається:

• якщо надійшли пропозиції від тих, хто бажає задовольнити вимоги кредиторів і бюджету;

• за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками переведення цих зобов'язань і на переведення боргу.

Якщо юридична особа сама звернулася до арбітражного суду із заявою, вона має право вибору умов санації. У такому разі санація може бути здійснена або реорганізацією у порядку, встановленому Законом "Про підприємства в Україні", або приватизацією (відповідно до приватизаційного законодавства). У разі згоди кредиторів на переведення боргу та зміну боржника суд виносить ухвалу про припинення впровадження у справі.

Якщо відкривається справа про банкрутство державного підприємства, то це порушує права трудового колективу. Колектив має право вимагати або передачі йому в оренду підприємства, або перетворення його в інше підприємство, основане на колективній власності. Умовою реалізації цього права є прийняття новим підприємством боргів підприємства-боржника. Згоди кредиторів на таку "санацію" не вимагається.

Шоста стадія - банкрутом підприємство можна визнати у разі:

♦ відсутності пропозицій щодо санації;

♦ незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Приймається постанова арбітражного суду про визнання банкрутом боржника, в якій призначаються: ліквідатори з представників зборів кредиторів, фінансових органів, банків, а також з фонду державного (комунального) майна (до державної юридичної особи).

Після прийняття постанови робиться оголошення про те, що копії постанови про банкрутство надсилаються відповідним органам (ст. 14 Закону "Про банкрутство" дає їх перелік). Це:

• засновник визнаної банкрутом юридичної особи;

• власник майна банкрута або уповноважений ним орган;

• банк, клієнтом якого є банкрут;

• Національний банк України, якщо банкрутом є банк;

• Міністерство ЗЕД, якщо банкрут зареєстрований як учасник ЗЕД;

• орган, що зареєстрував банкрута;

• державна служба зайнятості за юридичною адресою банкрута;

• відповідний профорган;

• прокуратура, якщо банкрутство навмисне.

На призначених арбітражним судом ліквідаторів покла­даються обов'язки задоволення вимог кредиторів. Утворюється спеціальний орган - ліквідаційна комісія, в яку обов'язково входить розпорядник майна боржника.

Функції ліквідаційної комісії:

• управління майном банкрута;

• інвентаризація та оцінка майна;

• визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

• вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

• реалізація майна банкрута;

• здійснення інших заходів для задоволення вимог кредиторів.

Сторони мають право оскаржувати дії ліквідаційної комісії до арбітражного суду.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає до арбітражного суду ліквідаційний баланс. Арбітражний суд зобов'язаний розглянути його і прийняти відповідні ухвали – про затвердження ліквідаційного балансу .