2.2. Принципи господарського законодавства

1. Пріоритет норм міжнародного права над загальними нормами господарського права України. Ст. 4 Закону "Про підприємства в Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".

2. Принцип надання нормам міжнародних договорів (еконо­мічних) статусу національного законодавства України. Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів" встановлено, що укладені і належно ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національ­ного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного. Якщо такого порядку не встановлено, пріоритет згідно з міжнародними нормами мають норми міжнародних договорів.

3. Принцип поєднання ГЗ України з комерційним правом інших країн - це право сторін зовнішньоекономічних договорів вибирати право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін. Якщо відсутня згода сторін щодо застосування права, діє право країни місцезнаходження (місця діяльності, заснування, проживання) сторони виконавця договору: продавця, наймодавця, перевізника, кредитора, поручителя (ст. 6 Закону "Про зовнішньо­економічну діяльність"). Це так званий "принцип місця".

Необхідно зазначити, що господарське законодавство охоплює й інші нормативні акти, зокрема і відомчі нормативні акти: міністерств, державних комітетів, відомств, інших органів державного управління економікою.

Для забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам та підзаконним нормативним актам Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. в Україні введено державну реєстрацію відомчих нормативних актів. її здійснюють Міністерство юстиції України та управління юстицій областей і міст.

2.3. Нормативні акти господарського права

Нормативний акт - це письмовий документ, який містить юридичні норми. Він являє собою офіційне джерело правової інформації про чинні норми права у господарській діяльності. Головним нормативно-правовим актом у ГЗ є Конституція України, у нормах якої закріплено положення про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні господарської діяльності.

ГЗ складається із: Цивільного кодексу, що регулює основні види господарських відносин і договорів; законів про види і правовий статус суб'єктів "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" тощо; законів про окремі види господарської діяль­ності (Повітряний кодекс України; закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).

До нормативних актів ГЗ належать:

• Постанови ВР України з господарських питань;

• Декрети КМ України, які приймалися на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому;

Значну кількість нормативних актів з господарських питань становлять нормативні акти:

• укази Президента України з господарських питань (наприклад, "Про державний контракт і державне замовлення на 1994 р." від 28.10.1993 р., "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії"" від 19.02.1994 р.);

• розпорядження Президента України з господарських питань, які видаються як оперативні господарські акти;

• постанови і розпорядження КМУ з господарських питань;

• господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств та інших центральних органів управління народ­ ним господарством, у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті госпо­дарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами) та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів;

• нормативні акти господарського законодавства місцевих рад народних депутатів та місцевих держадміністрацій;

• акти, норми яких є загальними правилами, і які містяться в кодексах: Цивільному, транспортних кодексах та статутах - загальних правилах перевезення вантажів;

• компетенційні акти, які визначають права і обов'язки суб'єктів;

• нормативні документи, що регулюють технічні пара­метри виробництва, витрати, норми виробітку (стандарти, техніч­ні умови, державні будівельні норми і правила);

• нормативні акти, що визначають господарювання конкретні результати, які повинні досягти суб'єкти господарювання (акти планування, програми і закони та постанови про їх затвердження).