9.3. Види відповідальності

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за них. За цим критерієм в теорії права виділяють різні види відповідальності.

Відшкодування збитків. Як вид відповідальності різно­бічно врегульовано законом:

1) встановлено юридичні підстави його застосування "в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржни­ ком він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки"(ч. 1 ст. 203 ЦК).

2) визначено види втрат кредитора, які визначаються як збитки. Це втрата кредитора, втрата або пошкодження його майна, доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником (ч. 2 ст. 203 ЦК).

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція на підставі аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів:

• у відносинах купівлі – продажу між господарюючими суб'єктами. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про права третіх осіб на продану річ, право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК). Якщо продавець продав річ, але, порушуючи договір, не передає її покупцеві, останній може вимагати передачі проданої речі і відшкодування збитків, спричинених простроченням виконання (ст.231 ЦК), або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків. Аналогічні права має продавець у разі відмови покупця прийняти продану річ або заплатити за неї встановлену ціну (ст. 232 ЦК). Якщо продана річ неналежної якості, покупець як один з альтернативних варіантів може вимагати розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 234 ЦК);

• у відносинах поставки постачальник відшкодовує покуп­цеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК);

• згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також від­шкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);

• у разі господарських деліктів (заподіяння шкоди) збитки відшкодовуються господарюючими суб'єктами за правилами статей 440 - 442, 450 - 453 ЦК.

Чинним законодавством передбачаються й інші види відшкодування господарюючими суб'єктами збитків.

Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відпові­дальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію.

Штрафна відповідальність застосовується згідно із законо­давством у вигляді штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило, нормативними актами, що регулюють окремі види господарських відносин (положення про поставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути тощо).

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у прямому розумінні, пеню, неустойку. Всі вони повинні виконувати штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законодавством трьома способами:

• штраф у твердій сумі; їх розміри визначають статути і кодекси окремо стосовно кожного виду діяльності;

• штрафи у процентному відношенні до суми всього зобов'язання або його невиконаної частини;

• штраф у розмірі, кратному до вартості того предмета, який ним захищається.

Неустойка являє собою різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов'я­зання. Неустойка застосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочення майнових зобов'язань. Розмір неустойки за прострочення виконання зобов'язань загалом не залежить від терміну прострочення.

Разом з тим законом або договором передбачаються так звані залікові неустойки (ст. 204 ЦК). Залікова неустойка використовується, якщо правопорушник відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.

Пеня як штрафна економічна санкція застосовується переважно в разі прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарської діяльності. Особливостями пені є те, що вона встановлюється в процентному відношенні до простроченої суми, причому за кожен день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане (ст. 214 ЦК).

Оперативно-господарські санкції. Це передбачені законодавством або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження господарського правопорушення чи зменшення його шкідливих наслідків.

Ці санкції застосовуються безпосередньо самими суб'єк­тами господарських правовідносин в оперативному порядку і за своєю спрямованістю поділяються на два види:

1. Санкції, спрямовані на одностороннє припинення право­ відносин в інтересах сторони, права якої порушені. Такі санкції можуть мати вигляд односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також відмови від прийняття виконання та від зустрічного виконання.

2. Санкції, спрямовані на зміну правовідносин (переведен­ня несправного платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції).

У господарському праві виділяється ще одна група санкцій – оцінні санкції (які залежать від оцінки господарюючого суб'єкта). До цього виду належать економічні санкції, що впливають на розмір фондів матеріального заохочення державних підприємств.