Тема 8.3. «Конфлікт та стрес як об’єкти керівника»

4 ГОДИНИ - 1бал

1.Конфліктна ситуація

Спільна діяльність людей супроводжується зіткненням різних поглядів на події, що відбуваються в організаціях та за її межами. Ці зіткнення можуть бути скороминучими і не мати негативного впливу на стосунки між людьми, а можуть поглиблюватися і ускладнювати співробітництво.

У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей.

Конфлікт – відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення протилежних поглядів, позицій, інтересів.

Конфліктам завжди передує конфліктна ситуація.

Конфліктна ситуація – це наявність причин, що створюють передумови конфлікту (однак це ще не означає, що конфлікт обов’язково станеться). (О.Д. Сердюк «Теорія та практика менеджменту», Київ, 2004).

Конфліктна ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов’язкових елементів:

• учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);

• об’єкт конфлікту(конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);

• рушійну силу – інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Об’єкт конфлікту та його учасники у своїй сукупності утворюють предмет конфлікту, тобто вони розглядають як необхідні обов’язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна ситуація визначається об’єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені передумови.

2.Фізіологічні ознаки стресу

Хоча синдром адаптації має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках відповідна реакція організму може виявитись не адекватною умовам, які її викликали. Вона може бути сильнішою ніж треба, надто слабкою або спотвореною. І тоді ця реакція стає причиною наступних патологічних змін в організмі. Ці патологічні зміни Г.Сельє назвав «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не стільки сильні але рідкісні зворушення, скільки неприємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси.

Ішемічна хвороба серця. Найбільш розповсюдженим розкладом серцево – судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз. В процесі дії стресора активізується гіпофіз, гіпоталамус, наднирники, виділяється адреналін. В результаті підвищується пульс, артеріальний тиск, дихання. В крові збільшується рівень жироподібних речовин – ліпідів. Якщо організм не витрачає їх за рахунок м’язових зусиль, жир відкладається на внутрішній поверхні стінки судин. Згодом там утворюється сполучна тканина, накопичується кальцій. На цих ділянках звужується просвіт судин, погіршується їх пружність, розвивається атеросклероз, а згодом і ішемічна хвороба.

Артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба виникає в результаті порушення тонусу судин, який регулюється нервовою системою. Якщо людина постійно стикається з ситуаціями при яких підвищується психоемоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним щодо повсякденних потреб організму. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи грають певну роль, а в деяких випадках і провідну у виникненні захворювань шлунково – кишкового тракту, таких як гастрит та виразка шлунку і 12-ти палої кишки. В нормальних умовах шлунковий сік діє тільки на їжу, яка потрапляє у шлунок. Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того є у шлунку що перетравлювати чи нема. Він порушує цілісність (роз’їдає) слизову оболонку шлунка та 12-ти палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, на ній виникають ерозії, а згодом і виразки

Також слід сказати, що довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

Психічні хвороби

До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної втоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати чи не у кожної другої працюючої людини. Це пов’язане з досить великими вимогами на роботі, часто не виконанням роботодавцем норм трудового кодексу, внаслідок цього зменшення часу відпочинку у робітника, непорозуміння в сім'ї. Далі безсоння, постійна напруженість, дратівливість. Без належної корекції такого стану може початись депресія, яка в свою чергу є стресом для організму. І щоб розірвати це «порочне коло» напевне доведеться звернутись до лікаря спеціаліста. Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків. Істерія – результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційних реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою. Психастенія виявляється в недовірі до своїх здібностей, пам’яті, зниженні самооцінки, перебільшенні своїх вигаданих страждань. Ці прояви мають надто нав’язливий характер.

3.Попередження стресу у працівників

Проникливий менеджер не залишить без уваги зловживання співробітниками алкоголю та наркотиків на роботі, зниження результативності, погіршення якості продукції або інші ознаки того, що цілі організації вчасності результативності не досягають.

Досвідчений менеджер розглядає такі явища як симптомів стресу і намагається з’ясувати справжні і глибинні причини їх. Однак більшість менеджерів в даний час за – як і раніше, схильні вишукувати традиційні причини зниження результативності типу слабку підготовку, дефектного обладнання або незадовільності інструктажу. Стрес, швидше за все не розглядається ними в списку можливих проблем.

Найперший крок у будь – якій програмі зі стресом – визнання того, що він існує. Будь – яка програма вирішення проблеми повинна виходити з того, чи існує стрес і чим він викликаний. Розглянемо приклади організаційних програм:

1. для ефективного досягнення результатів важливе ставлення працівників до своєї роботи. Вони повинні:

• чітко розуміти її зміст

• знати, чого від них чекає компанія

• бути впевненим в тому, що зуміють виправдати їх очікування.

Стрес виникає, коли працівники не знають своїх виробничих ролей або бояться, що не впораються з роботою. Якщо роль пов’язана з надмірним стресом, то керівництво може прореагувати на це так:

• уточнити роль людини в спільній роботі

• знизити навантаження

• застосувати методи зниження стресу, якщо він має місце (наприклад, організувати зустріч працівника з тими, хто викликає проблеми, щоб виробити рішення).

Кожен із зазначених методів спрямований на забезпечення більшої відповідності між конкретною роллю і роботою або організаційним середовищем.

Цю ж логіку використовують у програмах збагачення праці, що припускають уточнення та реорганізацію робіт, з тим, щоб праця стала більш змістовною, цікавою і укладала в собі можливість внутрішнього заохочення призначення завдань, що містять в собі таку можливість, забезпечує краще відповідність між працівником і виконуваної ним роботою.

2. Також важлива корпоративна культура компанії. Яка диктує відповідну поведінку і мотивацію індивідів навіть при наявності невизначеності і конфлікту. Культуру фірми формують і підтримують її співробітники. Якщо вони схильні до стресу, делікатної, депресії і ворожим настроям. То це знайде відображення в культурі. Якщо ж проникливі лідери, то вони намагатимуться сформувати відкритість, навчання та облік потреби працівників.

3. Програми боротьби зі стресом можна реалізувати в масштабі компанії

Деякі програми дають конкретну орієнтацію:

• зловживання алкоголем і наркотиками

• переведення до іншого місця

• консультування в області кар’єри і т.п.

Інші носять найбільш загальний характер:

• програма емоційного здоров’я

• центр сприяння працівникам

• програма оцінки здоров’я

• спеціальні послуги здоров’я.

Існують два різновиди програм боротьби зі стресом – клінічна і організаційна. Перша ініціюється фірмою і спрямована на вирішення індивідуальних проблем; друга має справу з підрозділами або групами трудового колективу і орієнтована на проблеми групи або всієї організації.

4. Клінічні програми. Такі програми засновані на традиційному медичному підході до лікування. Елементи програми включають:

Діагноз. Людина, яка відчуває проблему, звертається по допомогу.

Медичний персонал компанії прагне поставити діагноз.

Лікування. Консультування або зміцнювальна терапія. Якщо персонал компанії не в змозі допомогти, то працівника відправляють до фахівця.

Скринінг. Періодичне обстеження співробітників на вельми стресових роботах дозволяє виявити ранні ознаки проблеми.

Профілактика. Працівників, що піддаються значному ризику, навчають і переконують у тому, що для боротьби зі стресом слід щось робити.

Для того щоб клінічні програми приносили користь, в їх здійсненні повинен брати участь кваліфікований персонал. Необхідно заслужити довіру та повагу з боку учасників програми, що можливо лише за наявності персоналу, здатного грамотно провести діагностику, лікування, скринінг і профілактику.

Ці програми розраховані на весь трудовий колектив. Іноді вони являють собою розвиток клінічної програми. Часто такі програми зумовлені проблемами, виявленими в групі працівників або підрозділі, або майбутньою зміною (переклад або закриття підприємства, установленого устаткування і т.п.)

5.Фізкультурні програми на підприємствах. Дослідження, що проводилися більше 50 років, показали, що участь у фізкультурних програмах дозволяє людині:

• позбавитися від зайвої ваги

• стати сильнішим, рухомим і гнучким

• зменшити кількість факторів, що сприяють виникненню серцевих захворювань

Вправи – це один з найбільш ефективних засобів боротьби з стресом, що забезпечує природний фізичний вихід надлишкової фізіологічної і психічної енергії. Люди які займаються фізкультурою почувають себе краще, вони можуть і краще працювати; що при цьому також має місце зниження плинності кадрів. Фізичні вправи мають безліч безперечних плюсів, але створити фізкультурний центр ще не означає здійснити фізкультурну програму. Працівники повинні ще і користуватися тренажерами, а це може виявитися проблематичним; люди, які потребують в них найбільшого ступеня, можуть ухилятися від тренувань. Однак, ґрунтуючись на досвіді багатьох роботодавців, можна сказати, що подібні ініціативи справді змушують людей більше рухатися, і багато хто з працівників, підбадьорені своїми результатами, продовжують заняття спортом.

5. Оздоровчі програми на підприємствах. Оздоровча програма відрізняється від фізкультурної тим, що вона спрямована на цілісну особливість. Фізкультурні вправи є необхідною частиною цієї програми, також як і зниження ваги, відмова від куріння і боротьби зі стресом. Деякі організації обладнають на своїй території оздоровчі центри, спонукаючи працівників негайно вирішувати всі інші проблеми зі здоров’ям. Як і у випадку фізкультурних програм, необхідним елементом успіху оздоровчих заходів є участь в них працівників. Один з ефективних способів спонукання працівників до участі такий: у бюджет компанії щорічно закладаються суми на підтримку здоров’я кожного працівника. Ті, хто не хворіє і не повністю використовує кошти, що йдуть на медичні цілі, отримують винагороду, деяку премію за невикористання коштів, що йдуть на покриття витрат у разі хвороби співробітника.

Загальний висновок такий: більш здорові працівники – це щасливіші люди, які виходять на роботу регулярно, працюють краще і довше залишаються в рядах компанії. Дослідники вказують на чотири види дії, пов’язаних з більш успішним проведенням оздоровчих програм.

Планування. Виявлення потреб організації, і її працівників і визначення цілей, які відповідають цим потребам.

Здійснення. Перетворення оздоровчих заходів в обов’язок організації і знаходження адекватних ресурсів, що забезпечують довгострокове використання цього обов’язку.

96