35. Антоніми

Антоніми (ві гр. anti – проти та onyma – ім’я)– слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення.

Лінгвістичне поняття антонімії пов’язане з логічним членуванням дійсності на родові та видові поняття. Лише назви видових понять, співвідносні за змістом (здебільшого з якісними, кількісними, часовими, просторовими значеннями), є антонімами.

Антоніми об’єднуються в пари: чесність – підлість; яскраво – тьмяно, перебільшити – применшити.

В антонімічні відношення вступають слова, що належать до одного лексико-граматичного розряду і відображають крайні протилежності в межах одних і тих самих понять.

Антонімія властива словам, які мають значення якісної оцінки. Необхідна умова антонімічних відношень між словами – наявність у їх значенні таких ознак, яким властива своєрідна шкала якісних або кількісних змін, перехід у крайню протилежність. Слова об’єднуються в пари на основі спільного загального поняття і протилежних виявів якості, властивості, стану предметів тощо.

Антоніми поділяються за семантичними і структурними показниками.

Існує два різновиди протилежностей, на яких ґрунтується семантична класифікація антонімів:контрарна і комплементарна.

Контрарна (це два протилежні поняття) протилежність – виражається видовими максимально протилежними поняттями, «значеннєвий» простір між якими може заповнюватися одним або кількома проміжними членами, які виражають різні ступені переходу між симетрично розташованими абсолютно протилежними значеннями: молодий – немолодий - ні молодий ні старий – середнього віку – літній – нестарий – старуватий – старий; бездарність – талановитість – геніальність; холодний - теплий -гарячий.

Комплементарна (передбачають існування середнього члена (мезоніма), який вказує на неповний ступінь міри якості) протилежність – базується на відношенні між поняттями, що взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву відповідних ознак: живий – мертвий, холостий – жонатий, чоловік – жінка. Така антонімія не характерна для всіх слів.

За спрямуванням дій і ознак виділяють антоніми-конверсиви, які позначають дії або ознаки, пов’язані між собою відповідними усталеними ситуаціями, взаємозалежністю, суміжністю, причиново-наслідковими відношеннями: складати екзамен – приймати екзамен, брати книжку – давати книжку, забивати гол – пропускати гол.

Три основні різновиди антонімічних лексико-семантичних відношень можна виділити за іншими критеріями:

1)​ наявність ознаки – відсутність ознаки: рух – спокій, розквіт – занепад, веселий – сумний, логічний – алогічний, раціональний – ірраціональний;

2)​ початок дії або стану – припинення дії або стану: влетіти – вилетіти, увімкнути – вимкнути, заснути – прокинутися, зацвісти – відцвісти;

3)​ більший ступінь вияву ознаки – менша кількість або ступінь ознаки: великий – малий, високий – низький, спека – мороз, палати – тліти.

Виражальні можливості антонімічних відношень не вичерпуються наведеними семантичними класами або типами.

Несиметричні протиставлення формують квазіантоніми (не становлять крайніх або симетричних протилежностей і тому не можуть вважатися антонімами): бісити (хвилювати, турбувати, гнівити, злити, дратувати) – заспокоювати, каша (безладдя, гармидер) – порядок (лад, гармонія), допотопний – сучасний,бездонний – мілкий, скажений – повільний (про швидкість). Характерна особливість – члени пари протиставляються за ознаками:

1)​ високий, інтенсивний ступінь вияву ознаки – нейтральний ступінь, відсутність ознаки: миттєвий – повільний, завалити роботою – звільнити від роботи;

2)​ негативна оцінка – відсутність оцінки: повзти – поспішати, роздувати (збільшувати штат) –скорочувати;

3)​ повторна дія – антидія: відродитися – відмерти, повернути – взяти;

4)​ досягнення – втрата результату дії: завойовувати авторитет – втратити авторитет;

5)​ неозначена – означена кількість: багатозначний – однозначний, політеїзм – монотеїзм.

Енантіосемія – окремий вид антонімії під яким розуміють поєднання протилежних значень в одному слові: з’їжджати, збігати (з гори – на гору), прослухати (не почути, не пропустити сказаного).

З структурного погляду розрізняють антоніми різнокореневі (власне лексичні) і однокореневі(лексико-граматичні або словотвірні, формування їх здійснюється словотвірними засобами здатними виражати протилежні значення похідних одиниць).

Не вступають в антонімічні зв’язки:

​ назва ознаки, властивості – на її носія: тенор виконав партію.

​ іменники з конкретним значенням: щука, хата, папір, сопілка (але: у переносному значенні такі іменники можуть творити пари У душі моїй місця немає туманам. У душі моїй Сонце червоне буя (сонце вступає в протиставлення туману);

​ відносні прикметники: мідний, дерев’яний, шкільний;

​ назви кольорів: зелений, фіолетовий;

​ власні назви (Україна, Львів);

​ деякі дієслова: читати, копати, стояти;

​ майже усі числівники (за винятком багато - мало);

​ несамостійні частини мови.

Антонімія притаманна таким частинам мови:

​ іменнику: молодість - старість, схід - захід;

​ прикметнику: щедрий - скупий, далекий - близький;

​ дієслову: радіти - сумувати;

​ прислівнику: випадково - закономірно, нарізно - вкупі, ясно - темно;

​ займеннику (поодинокі випадки): усі - ніхто, усякий - ніякий, чийсь - нічий.

Зв'язок антонімії з полісемією.

Серед слів антонімів можна подекуди спостерігати повний паралелізм у всіх значеннях, тобто семантична структура одного слова майже тотожна се​мантичній структурі антоніма. Наприклад, будувати – руйнувати, корисно – шкідливо:

будувати: 1) споруджувати, зводити; 2) перен. створювати, організовувати; 3) ґрунтувати; 4) креслити	руйнувати: 1) ламати, знищувати, розвалювати; 2) спустошувати; 3) розпадатися
корисно: 1) сприяючи добрим наслідкам; 2) даючи вигоду	шкідливо: 1) завдаючи шкоди, збитків; 2) негативно впливаючи

Часто семантична структура одного слова не відповідає семантичній струк​турі антоніма, тому багатозначні слова вступають в антонімні відношення своїми окремими значеннями. Наприклад:

грубий (зошит) – тонкий

грубий (тон) – лагідний, ввічливий

грубий (у поводженні) – культурний, ввічливий, делікатний

грубий (у розрахунках) – точний

грубий (вчинок) – люб 'язний

сухий (виклад) – емоційний, насичений, образний, поетичний

сухий (день) – дощовитий

сухий (листок) – зелений, свіжий

суха (мова) – емоційна, насичена, образна, барвиста мокрий

сухий (прийом) – теплий, дружній

сухий (хліб) – свіжий.

В українській мові існують антоніми:

​ постійні (загальномовні) (стала категорія в лексичній системі мови): твер​дий - рідкий, холодно - тепло, вздовж - впоперек;

​ контекстуальні (є в певному тексті, внаслідок переносного вживання сло​ва): Краще солом'яназгода, ніж золота звада (Нар. тв.); Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! - На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми (В. Симоненко).

Стилістична роль антонімів полягає у увиразненні мови, в більш повній, експресивнішій передачі думок.

Антоніми як засіб увиразнення мови часто вживають у народній творчості, зокрема в прислів'ях та приказках: Стоїш високо – не будь гордий, стоїш низь​ко - не гнись; Брехня стоїть на одній нозі, а правда –на двох; Краще з мудрим загубити, як з дурним знайти; Ситий голодному не товариш; Говорить прямо,а робить криво; Прийшов непроханий - підеш недякуваний.

Яскрава образність антонімів лежить в основі назв художніх творів (Т. Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим»; І. Франко «З вершин і низин»; О. Олесь «З журбою радість обня​лась») та низки фразеологізмів: хоч стій хоч падай, ні холодно ні жарко, ні туди ні сюди, уздовж і впоперек.

Антоніми творять такі фігури:

​ антитеза – стилістична фігура, що полягає в зіставленні протилежних явищ, образів, думок для підсилення виразності: Щебече як соловейко, а кусає як гадина (Нар. тв.);

​ оксиморон – стилістична фігура, у які поєднано контрастні непоєднувані поняття: рідна чужина, солодка мука, смілива боягузка, жахливо гарно, раби волі, крижаний вогонь;

​ іронія – стилістична фігура, що надає висловлюванню протилежного значення з метою насмішки, глузування: Давали, та з рук не пускали; Така тепла хата, що спотієш, дрижачи.

Близькими до омонімів, але не тотожними з ними є пароніми. Паронімічні відношення, на відміну від омонімічних, ґрунтуються не на одній, а на двох ознаках – формальній і змістовій. Слова які перебувають у таких відношеннях, називаються паронімами.