31. Тюркізми.

• слова з тюркських мов – це запозичення з мови половців, печенігів, турків, татар, що ввійшли в українську мову в XII-XVII ст.

Ознаки тюркізмів:

​ початкове баш: башлик, баштан;

​ суфікси -ак- (-як-), -ан-, -лик-, -ук-, -ун-, -ч(а): козак, маяк, качан, отаман, шашлик, ярлик, каблук, кавун, баран, парча;

​ наявність кількох звуків а: гаманець (первісно хаман – шкіряний мішечок), сарай, баклажан, чабан,аркан, кабан.

• слова зі сучасних західноєвропейських мов були особливо активно засвоєні з кінця XVII століття.

32. Лексичні запозичення з німецької мови.

Ознаками німецьких слів є:

​ звукосполуки шт і ай: штамп, штрих, ґрайфер, швайцар,

​ складання слів без сполучного голосного: бутерброд, циферблат, ландшафт.

​ Ознаками французьких слів є:

​ дифтонги уа: вуаль, аксесуар,

​ губний + у: бюст, журі, купюра, гравюра,

​ звукосполуки ам, ан + приголосний: амплуа, пансіон, аванс,

​ суфікси -аж-, -анс-, -ер-, -он-: екіпаж, реверанс, костюмер, компаньйон,

​ невідмінюваність слів: кафе, драже, ательє.

Ознаками англіцизмів є:

​ звукосполука дж: джемпер, джаз,

​ звукосполуки ай, ей: комбайн, тролейбус, хокей,

​ кінцеве -инг (-інг): мітинг, пудинг, кемпінг.

Серед лексики української мови є запозичення з

• голландської (здебільшого терміни мореплавства: гавань, боцман, вимпел, дамба, каюта, матрос, рейд, трап, трос, шлюпка), італійської (музична термінологія: арія, дует, піано, соло), іспанської (ананас, сигара), литовської (відлига, гаразд, грудка, жабуриння, зозуля, карати, скибка, нишпорити, юшка),румунської (бринза), угорської (чота, паркан, кучма, куліш).

• слова зі східних та інших неєвропейських мов (це лише окремі слова або групи слів): арабської (алгебра, алкоголь, атлас, гарем, іслам, мечеть, нашатир), іранської (бірюза, булат, гиря, караван, тахта, шакал), китайської (чай), ефіопської (баобаб), малайської (орангутанг), португальської (кобра), норвезької (акула).

Серед запозичених слів виокремлюють

• інтернаціоналізми – слова, що, вжи​ваючись у неблизькоспоріднених мовах, зберігають спільність семантики, хоча дещо відмінні за фонетико-морфологічною будовою (бо підпорядковані законам своєї мови): демократія, еволюція, комедія, монолог, театр, лірика, синус, стадіон.

• екзотизми – іншомовні маловідомі за значенням слова, взяті з мов найчасті​ше неевропейських народів для відтворення своєрідности їхнього побуту, природи: бай, бек, лорд, шилінг, паранджа, яничар, піяла, чалма, песо;

• варваризми - іншомовні слова і звороти, взяті переважно з античних та європейських мов для відтворення специфічних понять; не сповна засвоєні нормами мови-вбирача: авеню, денді, кюре, мадам, фрау, місіс, хобі, уїк-енд, імпічмент.

Шляхи запозичень:

• безпосередній: слово прийшло з тієї мови, у якій виникло. Наприклад, із німецької маємо майстер, бутерброд; з польської - мазурка.

• посередній: іменник марш запозичено з німецької через посередництво російської (правильним відповідником є руш, тому – кроком руш або ж старт – увага – руш); лексеми адвокат, крейда запозичено з латинської через посередництво німецької; слова ангел, лепта – з грецької через посередництво церковнослов'янського письма; іменник султан – з арабської (sultan – владика) через турецьку.

Різновидом запозичень є калькування (фр. calgue – копія), тобто букваль​ний переклад (здебільше кожної частини слова, словосполуки, фраземи): займенник (лат. pronomen: pro – замість і nomen – ім'я),правопис (гр. orthos – правильно і grapho – писати), світогляд (нім. Weltanshauung).