46. Джерела фразеології

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. До складу української фразеології входять також устале​ні звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу.

Широко використовуються в українській мові фразеоло​гізми античного походження – старогрецькі і староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін.

Основним, невичерпним джерелом української фразеоло​гії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповню​ють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологіч​них зворотів виробничо-професійного походження. Наприклад: змотувати вудочки; дружній череді вовк не страшний; куй залізо, поки гаряче; білими нитками шите; на один копил; вставити клепку; на ловця і звір біжить; викликати вогонь на себе; взяти на буксир; стрілочник винен; зміна декорацій; жили тягти; набирати висоти; скласти іспит.

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скреготати зубами, задерти носа.

В українській фразеології віддзеркалюються найрізнома​нітніші сфери життя народу, його історія, культура .суспільні відносини, виробнича діяльність, морально-етичні норми, по​гляди, вірування, прагнення.

У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, поль​ською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкривається класова нерівність, боротьба народу проти панства, бюро​кратизм чиновників, хабарництво. Наприклад: непроханий гість гірше татарина; як орда (налетіли); як турок; козацькому роду нема переводу; до булави треба й го​лови; піти на Низ, щоб ніхто не гриз; пропав, як швед під Полтавою; бідний – Кармалюкові брат рідний; стій, ляше, по Случ наше; поки суд та діло; покласти під сукно; в суд ногою – в кишеню рукою.

Отже, основними джерелами фразеології є:

• вислови релігійного походження: наріжний камінь, не хлібом єдиним, вовк в овечій шкурі, Содом І Гомора, пити гірку чашу, берегти як зіницю ока ;

• прислів’я, приказки, ж – однакові за лексичними і структурно-граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти, жартівливі вислови взяті з народного мовлення: баба з воза – коням легше, про вовка промовка, чужими руками жар загрібати, накрити мокрим рядном, п’ятами накивати,

• вислови античної літератури: ахіллесова п’ята, прокрустове ложе, жертва Амура, дамоклів меч, троянський кінь;

• крилаті вислови українського (літературного) походження: ні до солі (ніколи) «тепер їй, бачу не до солі» (Котл.);

• первісно професійно-технічні вислови: куди голка, туди й нитка, грати першу скрипку, куй залізо, поки гаряче, з космічною швидкістю, кинути всі козирі;

• висловлювання видати і відомих майстрів художнього слова: А хура й досі там (Л. Гліб.), У ріднім краї навіть дим солодкий та коханий (Л. Укр.);

• вислови офіційно-ділової мови: брати участь, оголосити подяку, ухвалити резолюцію.