21. Пряме і переносне значення слова. Метафора.

Метафора (гр. – metaphorā – перенесення) – переносне вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше буває метафоричне перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки: крильця птаха і крильця носа (подібність за розташуванням), коліно людське і коліно труби(подібність та формою), старіння людини і старіння металу (за функцією), тканина (матерія) і тканина нервова (за зовнішнім виглядом), крапля дощу і крапля щастя (за розміром), золотий перстень і золоте волосся (за кольором), виє вовк і виє вітер (за дією), осел (тварина) і осел (людина) (за емоціями), людина-кремінь (за властивостями), спогади краяли серце (подібність вияву почуття), втома крадеться (схожість поведінки, способу дії). На основі метафоричного перенесення значень створюються мовні образи у художньому мовленні: грім оплесків, зоря надії, хмара думок.

22. Пряме і переносне значення слова. Метонімія. Синекдоха.

Метонімія (гр. metonimia – перейменування) – перенесення назви з одного класу предметів на інший, або з одного предмета на інший за суміжністю. Може переноситися:

​ назва приміщення - на людей у ньому: інститут святкує сторіччя, гуртожиток готовий веселитись;

​ назва матеріалу – на виріб з нього: немає срібла (монет), ходить вся у золоті (прикраси);

​ назва дії – на результат: зупинка (дія – місце);

​ предмет, що вивчається – на галузь науки: лексика – сукупність слів і розділ мовознавчої науки;

​ назва заходу – на її учасників: збори ухвалили, п’єса йшла;

​ назва емоційного стану – на його причину: жах (жахлива подія);

​ ім’я автора – на його продукцію: прочитав Дена Брауна;

​ назва об’єкта – на препарат (назва частини тіла – на біль у цій частині тіла): таблетки від голови;

​ назва предмета – на те, що у ньому знаходиться (вмістилище замість вмісту): почастувати чаркою;

​ назва країни, міста – на їх мешканців: Львів говорить, Франція повстала;

​ назва ознаки, властивості – на її носія: тенор виконав партію.

Метонімію можна назвати контекстуальним синонімом або синонімічним зворотом.

Синекдоха (гр. sinekdochē – спів переймання) – перенесення назви частини на ціле і навпаки (як і метонімія, синекдоха ґрунтується на понятті суміжності, але ця суміжність кількісного характеру.

Основою синекдохи можуть бути:

​ істотність частини в структурі цілого об’єкта: парус (частина судна - парусне судно), літо (пора року – рік), спідниця (одяг – жінка), капелюх (головний убір – людина в ньому), руки (частина тіла – робоча сила), бачили очі, що купували (частина тіла – людина);

​ родо-видові відношення: боєць (будь-який учасник бою – рядовий), їсти свій хліб (вид їжі – їжа взагалі), Воздвигне Вкраїна свого Мойсея (вживання власних імен в значенні загальних);

​ відношення «ознака частини» - «цілий предмет»: білявий (колір волосся – людина), гугнявий(нерозбірлива мова – людина з такою мовою), горілчані вироби (горілка – усі алкогольні напої).

Синекдоха є різновидом метонімії, але її традиційно розглядають як окремий семантичний процес. Синекдоха використовується як мовний художній засіб.

Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому та публіцистичному мовленні. В офіційно-діловому та в науковому стилях, які вимагають максимально точного позначення по​нять, слова здебільшого вживають тільки в прямому значенні.

Конкрет​не стилістичне значення полісемічної лексеми визначається її сполучен​ням з іншими словами, тобто в контексті, або ж увиразнюється певною ситуацією мовлення. Правильно побудований контекст усуває багато​значність у сприйманні слова, не створює двозначності. Водночас у художніх та в публіцистичних текстах автори часто використовують можли​вості полісемії з певною стилістичною метою. Є кілька способів стилістич​ного використання багатозначності слова:

​ уживання того самого слова в одному контексті у двох чи в кількох значеннях: Газета «Сільські вісті» звернулась до парламенту з проханням затвердити закон про тимчасові слідчі комісії у новій редакції. Депутати погодились, пошук нової редакції для газети триває;

​ використання в тому самому контексті слова в його вужчому й шир​шому значеннях: Гумор? Це від лукавого... ;

​ зведення в одному контексті вільного та фразеологічно зв'язаного значень Уряд прийняв програму захисту соціально вразливих гро​мадян. Соціально вразливі громадяни приємно вражені;

​ поєднання в одному контексті двох фразеологічно зв'язаних значень Парламент закликав Президента піти у відставку. У відповідь Президент закликав парламент піти значно далі. Дискусія триває.

До цих прийомів часто вдаються в сатиричних і гумористичних творах, у яких активно використовують каламбур.

Каламбур (фр. calembour – гpa слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять багатозначність, омонімія, паронімія. Використовується для створення комізму: Машина ніяк не заводилася. А він з дитинства мріяв завести собі машину.