- •Сучасна українська мова (Графіка, Орфографія, Лексикологія, Фразеологія, Лексикографія.)
- •21. Пряме і переносне значення слова. Метафора.
- •22. Пряме і переносне значення слова. Метонімія. Синекдоха.
- •23. Лексика україської мови з погляду походження. Споконвічна українська лексика.
- •24. Старословянізми.
- •26. Латинізми.
- •31. Тюркізми.
- •32. Лексичні запозичення з німецької мови.
- •34. Омоніми
- •36. Синоніми
- •35. Антоніми
- •37. Пароніми
- •38. Загальновживана і територіально-діалектна лексика. Типи діалектів.
- •39. Загальновживана і соціально-діалектна лексика. Професіоналізми.
- •40. Жаргонна і арготична лексика.
- •41. Активна і пасивна лексика. Архаїзми, їх типи.
- •47. Структурно-граматична класифікація фразеологічних одиниць. Варіанти одиниць.
- •46. Джерела фразеології
- •Стилістичне використання фразеологічних одиниць
- •48. Прислівя і приказки.
- •49. Лексикографія. Основні типи сучасних словників.
- •50. Розвиток української лексикографії: зародження, становлення, сучасний стан.
50. Розвиток української лексикографії: зародження, становлення, сучасний стан.
Першою словниковою роботою в Україні був «Лексись, cиptчь реченія, в кратьцЪ собраны...» Лаврентія Зизанія Товстуновського, виданий у 1596 р. у Вільні як додаток до його граматики слов’янської мови. У 1627 р. в Києві вийшов друком «Лексікон славено-росскій і именъ Тълко- ваніє...» Памви Беринди, що містив 6982 слова.
У XVIII ст. і першій половині XIX ст. були видані невеликий словник української мови: «Собраніе малороссшскихъ словъ, содержащихся в Энеиде...» (І. П. Котляревського), «Краткій малороссійскій словарь» (1130 українських слів) О. Павловського як додаток до першої української граматики, яка вийшла в 1818 р.
З 1893 по 1898 р. у Львові друкувався 4-томний «Словарь російсько-український» М. Уманця і А. Спілки.
Найбільшою подією в українській лексикографії кінця XIX — початку XX ст. стало видання 4-томного.«Словаря української мови» Бориса Грінченка (1907—1909), який не втратив своєї цінності й понині1.
XX ст. позначене чималими здобутками у галузі української лексикографії. Завдяки творчим зусиллям Інституту мовознавства, а нині й Інституту української мови НАН України створено цілу низку словників різного типу.
Уперше в Україні вийшов тлумачний «Словник української мови» в 11-ти томах (1970—1980).
Найзначніші словники української мови:
«Українська Радянська Енциклопедія» в 12-ти томах (1977—1985);
«Українсько-російський словник» в 6-ти томах (1953—1963);
«Російсько-український словник» в 3-х томах (1968);
«Етимологічний словник української мови» в 7-ми томах (Т. 1 — 1983; Т. 2 — 1985; Т. З — 1989);
«Українська літературна енциклопедія» в 2-х томах (1990);
«Словник мови Шевченка» в 2-х томах (1964).
Створено словники спеціального призначення:
фразеологічні: «Фразеологічний словник української мови. — Кн. І—II (1993); «Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник» І. С. Олійника, М. М. Сидоренка (1971); «Фразеологічний словник української мови» Г. М. Удовиченка;
2) орфоепічні: «Орфоепічний словник» М. І. Погрібного (1986); «Українська літературна вимова і наголос» за ред. М. А. Жовтобрюха (1973);
3)орфографічні: «Орфографічний словник української мови» С. І. Головащука, М. М. Пещак, В. М. Русанів- ського, О. О. Тараненка (1994); «Новий російсько-український словник-довідник» С. Я. Ярмоленко, В. І. Єрмоленко, К. В. ЛенецьГЛ. О. Пустовіт (1996);
морфемні і словотвірні: «Морфемний словник» (1983); «Українсько-російський словотворчий словник» 3. С. Сікорської (1995); «Інверсійний словник української мови» за ред. С. П. Бевзенка;
словники-реестри різних групувань лексики: «Словник паронімів української мови» Д. Г. Гринчишина (1986); «Словник антонімів» О. М. Полюги (1987); «Словник російсько- українських міжмовних омонімів» М. П. Кочергана (1997) та ін.