41. Активна і пасивна лексика. Архаїзми, їх типи.

Активна лексика – це широко вживані загальнозрозумілі слова, якими по​слуговуються всі мовці, і які становлять основу словникового складу мови. Ця лек​сика охоплює споконвічно українські та іншомовні слова, серед яких є і терміни, що вживають люди певних професій.

Пасивна лексика – це слова, що не належать до повсякденного мовного вжитку, а саме: нові слова (неологізми) й застарілі слова (архаїзми та історизми).

Неологізми (гр. neos – новий, logos – вчення, слово) – це нові слова, слово​сполуки, фразеологізми, що виникають у мові для означення нових предметів, явищ, подій, понять. Неологізми бувають загальномовніта індивідуальні.

Загальномовні дають назву новому, досі не названому поняттю, отже, є ней​тральними. Найчастіше – це лексичні неологізми, що утворені за допомогою внут​рішніх ресурсів мови: афіксації, основоскладання та складання частин слів. Напри​клад, у сучасній мові преси є надмір слів, похідних від Европа. За чинним правопи​сом це: європеїзуватися, європеїзація, євробанкноти, євровізи, євроімідж, євроклас, європарламент, європростір, євроуніверситет, єврозабігайлівка, євроінтелекту- али, єврознаменитості, антиєвропейськість. Порівняймо також низку сучасних назв осіб: веб-дизайнер, PR-технолог, інтернет-автор, драг-дилер, спічрайтер, VIP-пілот, VIP-тренер, VIP-гість, VIP-u, мажоритарний фондових.

Поряд з лексичними неологізмами є чимало неологізмів семантичних, тобто це слова, що здавна існують у мові, але набувають нових значень. Наприклад, ко​манда (Президента), мутант (духу), (національні) манкурти, адмінресурс, (чорний) піар. Заміна попередніх найменувань новими інколи сприяє мовній економії: дру​карка (замість друкувальний пристрій), мишка (пристрій для користування курсо​ром),пароль (слово, застосовуване для отримання доступу до даних комп'ютера). Сфера вживання загальномовних неологізмів – діловий, науковий і публіцис​тичний стилі мови.

Індивідуальні, які дають нову, експресивно-емоційну, образну назву понят​тю, яке вже має словесне позначення в мові. Наприклад: У вишині хмарки рожевогриві, од тисяч ніг гуде органом бук (В. Сосюра); А край вулиць, з-за хмар-білотканок злотолиций зайнявся світанок (М. Рильський); Багато таких вас - хитроверхих на світі розвелось (М. Стельмах).

Неологізми – це історична категорія. Мовці сприймають їх як нові, поки но​вими й незвичними є означувані ними поняття. Первісно неологізмами були слова: читанка (увів М. Шашкевич), крок, відгук(запровадив М. Грушевський), звіт, людс​тво (І. Верхратський), нерви, енергія, мистецтво, променистий, палкий, переможець (О. Пчілка), байдужість, млявий, мрія, приєм​ність (М. Старицький), часопис (І. Карпенко-Карий), внутрішній, зовнішній, зміст, народний (А. Кримський), невпинний, отвір, привид (І. Франко), проте згодом ці сло​ва пройшли стадію освоєння і стали активною лексикою української мови.

Застаріла лексика – це слова, що іншими назвами відтворюють минуле. Сфера застосування – мова науки та художньої літератури. До застарілої лексики належать історизми й архаїзми.

Історизми – це слова, що є назвами специфічних реалій минулих епох. Істо​ризми не мають відповідників у сучасній лексиці, вони – єдиний засіб точного і пря​мого називання певних історичних реалій. Наприклад: верста, волосний, кошовий, карафка, земство, магістрат, намітка тощо.

Архаїзми – це слова, що вийшли з активного фонду мови, бо означувані ними поняття отримали нові назви. Розрізняють: 1) лексичні, тобто слова, що цілком застаріли: глагол (слово), болещі (хвороби), перст (палець), благоденствіє (доста​ток), хурдиба (в'язниця), куртасик (короткий жупан); 2) лексико-фонетичні, у яких інший (ніж у літературній мові) звук чи наголос: фільозоф, пашпорт, цитаделя; 3) лексико-словотвірні, котрі відрізняються суфіксом чи префіксом: військовики, (військові); 4) морфологічні, що мають відмінну від сучасної словоформу: люде (за​мість люди), оная (замість іншая); 5) семантичні, у яких застаріле окреме значення: броня (у значенні зброя), худий (у значенні поганий).

44. Поняття про фразеологію і фразеологізми.

Фразеологічний рівень мови досліджує фразеологія.

Фразеологія (грец. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчен​ня) – розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мо​ви; сукупність стійких сполучень слів певної мови.

Одиницею фразеологічного рівня мови є фразеоло​гізм. Йому притаманні такі ознаки:

- нарізнооформленість – лексичне значення фра​зеологізму виражається не одним словом, а сполучен​ням слів;

- семантична нерозкладність – фразеологізм не можна поділити на частини без втрати його значення;

- метафоричність – слова, що входять до складу фразеологізму, вживаються, як правило, в переносному значенні;

- відтворюваність – фразеологізми не творяться щоразу в процесі мовлення (на відміну від речень), а від​творюються, оскільки існують в системі мови в готово​му вигляді (подібно до лексем);

- слабка формальна варіативність – фразеологізму притаманний усталений порядок слів.

Наявність цих ознак відрізняє фразеологізми як від слів, так і від словосполучень.

Отже фразеологізм (грец. phrasis – вираз, зворот і logismos – су​дження), або фразеологічна одиниця – нарізнооформлене, се​мантично нерозкладне сполучення слів, яке відтворюється в мов​ленні і характеризується метафоричністю та слабкою формальною варіативністю.

Фразеологічні одиниці, наявні в тій чи іншій мові, вини​кають найрізноманітнішим шляхом. Саме цим і зумовлена їх структурно-семантична неоднорідність. Проте фразеологічна одиниця ніколи не виникає шляхом раптового якісного пере​творення вільного словосполучення в стійке. Цей процес відбувається не відразу, а внаслідок повільного, досить три​валого переходу звичайного словосполучення до ідіоми.

Унаслідок процесу метафоризації вільних словоспо​лучень їх компоненти зближуються, значення стає ці​лісним, що спричинює утворення фразеологізмів.

Щоб глибше зрозуміти природу фразеологічної одиниці, її треба зіставити зі словом або з вільним словосполученням чи реченням нефразеологічного типу.

Що фразеологізми мають лексичне значення, підтверджується зіставленням фразеологізму і слова, їх синонімічність є незаперечним доказом, наприклад: бай​дики бити – ледарювати; боки полатати – побити;глек роз​бити – посваритися.

За на​явністю цілісної семантики фразеологізми подібні до повнозначних слів, тому їх нерідко розглядають у лек​сикології. Так, фразеологічна одиниця каламутити воду за значенням відповідає словузбурювати, але на відміну від лексеми вона складається з двох слів. Порів​няння цього фразеологізму з вільним словосполучен​ням, на ґрунті якого він утворився, свідчить, що вони мають різні значення, причому семантика фразеологізму не випливає зі значень його компонентів, пор.: Хо​дять чутки, що в румунську дивізію, котра за нами сто​їть, поналазили фашистські офіцери та й каламутять воду – за нашою спиною(О. Гончар) і До самого вечора каламутили баграми воду у Пслі (О. Гончар). У першо​му реченнікаламутити воду означає «вносити розлад, збурювати», а в другому – «робити воду каламутною». Отже, фразеологізми відрізняються і від лексичних, і від синтаксичних одиниць.

У сучасній українській мові фразеологізми – це самостійні мовні одиниці, відмінні від інших лінгвальних одиниць – слова, словосполучення та речення.

Ознаки фразеологічних одиниць (ФО), спільні зі словом:

• ФО ми не створюємо, а відтворюємо як готову значеннєву одиницю;

• ФО за значенням може бути співвіднесена зі словом;

• ФО буває багатозначною, вступає в системні відношення – омонімію, синонімію, антонімію;

• ФО є одним членом речення;

• ФО має певне значення.

Ознаки фразеологічних одиниць, відмінні від слова:

• слово складається з морфем, а ФО зі слів;

• лексичне значення виражається сполученням кількох слів; значення фразеологізму семантично неподільне, оскільки значення його компонентів переважно немотивоване;

• ФО за значенням можу бути співвіднесена не тільки зі словом, а й із словосполученням чи реченням;

• з емоційно-експресивного погляду ФО виразніші ніж слова;

фразеологізми відтворюються з одним і тим самим компонентним складом; слово як компонент фразеологізму не може сполучатися з усіма словами певної семантичної групи, а тільки з обмеженим рядом;

• фразеологізм характеризується стійкістю граматичних категорій і усталеністю порядку слів(слова у складі речення мають вільний порядок слів);

• слова у складі фразеологізму часто мають переносні значення;

• переклад ФО на іншу мову складніший ніж переклад слова.