22. Саркомер, як структурна одиниця міофібрил.

Структурною одиницею міофібрили є саркомер. Саркомером називають ділянку міофібрили , обмежена двома сусідніми телофрагмами. До його складу входять дві половини ізотропного й цілий анізотропний диск. Електронна мікроскопія дозволила встановити, що в ділянці саркомера наявні повздовжні нитки, міофіламенти, або мікрофіламенти двох типів – тонкі і товсті. Товсті мікрофіламенти розташовані в А-смузі і складаються з білка міозину, діаметр яких коливається в межах 10-12 нм., довжина становить 1,5 мкм. Тонкі філаменти побудовані з білка актину, розташовані в І-смузі; у розслабленому м’язі ці нитки частково заходять між товстими філаментами в А-смугу до Н-зони. Одним кінцем тонкі або актинові нитки прикріпляються до телофрагми, а другий кінець у них свобідний. Товсті або міозинові нитки мають обидва кінця вільні. Діаметр актинових ниток 5 нм., довжина – 1 мкм. Співвідношення міози нових ниток до актинових 1:2, а взаємне просторове розміщення їх гексальне: на розрізі ділянки саркомера, де актинові та міозинові нитки перекриваються тонкі філаменти утворюють шестикутник, у центрі якого розташовані міозинові філаменти. У нескороченому стані найбільш темною частиною саркомера є зона перекриття, тобто крайні частини А-диска, тоді як смужка Пензена (Н-зона), яка складається лише із міози нових ниток виглядає на цьому фоні світлою. При скороченні саркомера актинові філаменти просуваються у проміжки між міозиновими, а при повному скороченні вільні кінці тонких ниток сходяться у середині саркомера.

23. Загальна характеристика гладкої м’язової тканини.

Ця тканина входить до складу стінок порожнистих внутрішніх органів (травний тракт, повітроносні, сечовивідні, статеві шляхи, судини). Міститься в капсулах селезінки, лімфатичних вузів. Вона походить із мезенхіми, тобто має спільне походження з тканинами внутрішнього середовища. Проте за будовою і за своїми функцією є м’язовою тканиною. Гладка м’язова тканина подібно до серцевої інервується вегетативною нервовою системою і тому є мимовільною, здатною довгий час залишатися частково скороченою (тобто підтримувати тонус) і тим самим відіграє важливу роль в регулюванні просвіту трубчастих структур. Структурною одиницею гладкої м’язової тканини є гладка м’язова клітина або гладкий міоцит. Це веретеноподібна клітина 20-500 мкм., ширина 10-20 мкм. У розширеній центральній частині клітини знаходиться паличкоподібне ядро, яке при скороченні міоцита вигинається і навіть закручується, органели розташовані біля полюсів ядра. Серед органел багато мітохондрій, слабо розвинуті апарат Гольджі і гранулярний ендоплазматичний ретикулум. Рибосоми розташовані переважно вільно. З допомогою електронного мікроскопа в цитоплазмі міозитів були виявлені тонкі актинові й товсті міозинові філаменти, розташовані переважно поздовжньо, але не так впорядковано, як у поперечно-смугастих м’язів. Розслаблені гладкі міозити мають гладкі контури, а при скороченні їх мембрани і цитоплазма утворюють пухирцеподібні вип’ячування. Сарокплазматичний ретикулум у гладких м’язах слабше розвинутий, ніж у поперечно-смугастих. До вузьких трубочок ретикулума прилягають повздовжні ряди пухирців, які називаються кавеолами і приставляють собою вгинання плазматичної мембрани. Кавеоли відшнуровуються в сторону цитоплазми у вигляді пухирців, із яких звільняється кальцій при поступанні на міоцит нервового імпульсу. Оскільки кавеоли утворюються як вгинання плазматичної мембрани, то вони, можливо, проводять імпульси середину клітини і відіграють таку ж роль як і Т-трубочки поперечно-смугастих волокон.