24. Актинові й міозинові філаменти гладкої м’язової тканини, їх розміщення у гладком’язовій клітині, хімічний склад, механізм скорочення.

В цитоплазмі гладких міоцитів є тонкі актинові й товсті міозинові філаменти, розташовані переважно поздовжньо, але не так впорядковано, як у поперечно-смугастих м’язів. Активних філаментів міститься більше в міоцитах. До складу тонких філаментів входить актин, тропоміозин, кальдесмон та кальпонін. Філаменти проходять не тільки в повздовжньому напрямку, але й під кутом до осі клітини. В цитоплазмі міоцитів були виявленні проміжні філаменти (товщина 10 нм.), які закінчуються на електронно-щільних тільцях, побудованих із білка α-актиніну. Електронно-щільні тільця прикріплені до плазматичної мембрани міоцита або розкидані по цитоплазмі. Актинові нитки фіксуються до цитолеми або одна до одної за допомогою електронно-щільних тілець. Завдяки міжмолекулярним взаємодіям з міозином актинові нитки пересуваються назустріч одна одній, тяга передається на цитолему і клітина скорочується. При цьому ділянки, які лежать між електронно-щільними тільцями під час скорочення вип’ячуються (вибухають), тобто на поверхні плазматичної мембрани міоцита утворюється вздуття.

У механізмі скорочення гладких міозитів велику роль відіграють процес фосфорилювання міозину, який залежить від концентрації іонів кальцію. У свою чергу, регуляція концентрації іонів відбувається за допомогою спеціалізованого білка, що зв’язує кальцій – кальмозуліну. Кальмозулін у комплексі з кальцієм активує фермент, який фосфорилює міозин. У фосфорильованому стані міозин здатен до взаємодії з актином.

25. Загальна характеристика нервової тканини, будова і функції.

Нервова тканина входить в якості основного компонента в структуру органів нервової системи та нервових провідників. Основними функціями нервової системи, є отримання, зберігання і переробка інформації з зовнішнього і внутрішнього середовища, регуляція та координація діяльності. Різних систем організму. В основі діяльності нервової системи лежать рефлекси, тобто закономірні реакції тварини організму на певні дії як зовнішньої, так і внутрішнього середовища. Нервова тканина будує органи центральної і периферичної нервової системи. Клітини цієї тканини діляться на два досить різні один від одного різновиди: на нейрони (невроцити) і клітини глії (гліоцити). Перший тип клітин здійснює генерування та розповсюдження нервових імпульсів, а другий - несе допоміжні функції. Міжклітинна речовина нервової тканини утворюється гліальними клітинами і складається з гліальних волокон, мембран і міжклітинної рідини. В останні роки показано, що міжклітинної речовини в нервовій тканині дуже мало і волокнисті структури, які приймались за міжклітинні утворення, насправді знаходяться переважно всередині нейрогліальних клітин, а гліальні пластинки є частинами самих гліоцітов.

26. Морфологічна і функціональна класифікація нейронів

Класифікація нейронів буває морфологічною (ґрунтується на кількості відростків або формі перикаріонів) та функціональною (за локалізацією клітин у рефлекторній дузі,електрофізіологічними властивостями та ін.).

Морфологічна класифікація.

Залежно від кількості відростків нервові клітини поділяються на:

• Уніполярні – мають один відросток.

• Біполярні – мають два відростки.

• Мультиполярні – маю три і більше відростків.

За формою перикаріону розрізняють :

• Округлі нейрони.

• Веретеноподібні нейрони.

• Зірчасті нейрони.

• Грушоподібні нейрони.

• Пірамідальні нейрони.

Функціональна класифікація.

В залежності від функцій розрізняють:

• Рецепторні (аферентні або чутливі) нейрони – під впливом певних факторів генерують нервовий імпульс і передають його на іншу клітину.

• Асоціативні (вставні або проміжні) нейрони – забезпечують зв’язок між нейроцитами у рефлекторній дузі.

• Ефекторні (еферентні, або рухові, моторні) нейрони – передають імпульс на тканину робочого органа.