10. Загальна характеристика кісткової тканини.

Кісткова тканина відноситься до різновиду сполучної тканини з яскраво вираженими механічними функціями. Ця тканина, будує скелет хребетних тварин і визначає форму тіла і його рухові функції, оскільки соматичні м'язи прикріплюються до певних частин скелета. Крім того, кісткова тканина відіграє важливу роль у мінеральному обміні організму, так як в міжклітинній речовині кісток містяться фосфорнокислі солі кальцію, магнію, фтору. Близько 97% всього кальцію, наявного в організмі, міститься в кістковій тканині. Від сухої ваги кістки мінеральні речовини становлять 65 - 70%, а 30-35% припадає на частку органічних компонентів. Кісткова тканина складається з клітин (остеогенні, остеобласти, остеоцити, остеобласти) і міжклітинної речовини (остеїнові волокна, остеомукоїд) . Як і всі інші види сполучної тканини, вона має сильно розвинену міжклітинну речовину, тоді як клітин в ній порівняно мало. За хімічними властивостями органічних компонентів кісткова міжклітинна речовина вельми близька до хрящової. У ній також містяться: різновид колагену, званий осеїном (займає 20-40% загального обсягу тканини), осеомукоїд, близький до хондромукоїду хряща, і глікозоаміноглікани (хондроітинсульфати, кератосульфат та ін.) Незважаючи на її щільність, в кістку входить значна кількість води і ліпідів. Міцність і пружність кісток пов'язані з високим вмістом в них колагену і мінеральних солей. Якщо кістку прожарити, тобто видалити з неї органічні речовини, вона стає вельми крихкою, а якщо обробити кислотами, видаливши мінеральні солі, в кості зберігається гнучкий, пружний остов.

Колагенові (осеїнові) протофібріли в кістковій тканині знаходяться як поблизу клітин, так і на відстані від них. Біля клітин волокна розташовуються звичайно безладно, а в звапнованій частині міжклітинної речовини вони можуть лежати пучками. Діаметр волокн коливається в межах від 10 до 60 нм і більше. У кістках дорослої людини їх товщина досягає 150 нм. Періодичність первинних фібрил буває добре видна навіть у звапнованої кістки. Мінеральна речовина кістки складається з кристалів гідрокси - або оксиапатитів, які на електронних мікрофотографіях мають вигляд голчастих або пластинчастих частинок довжиною до 150 нм і товщиною від 1,5 до 7,5 нм. Звапніння кістки відбувається після утворення первинних фібрил, і кристали з'являються у вигляді паличок, пов'язаних з колагеном. У остаточно сформованої кістки кристали оксиапатиту виявляються не тільки всередині фібрил, де часто повторюють їх періодичний малюнок, але і між первинними фібрилами. Тільки в безпосередній близькості до клітин звапніння міжклітинної речовини не відбувається. За структурою міжклітинної речовини кісткову тканину ділять на два різновиди: грубоволокнисту і пластинчасту (texttus osseus rudifibrosus et lamellosus).

11. Робоча серцева мускулатура, мікроскопічна будова.

Серцевий м’яз утворений в основному робочою мускулатурою. При розгляді його в світловому мікроскопі видно, що він побудований із волокон, які анастозуються між собою утворюючи сітку. За будовою серцева м’язова тканина є поперечно-смугастою. Поперечна смугастість має ту ж природу, що й скелетні м’язи, тобто зумовлена неоднорідністю міофібрил, які побудовані з двох типів міофіламентів. Між волокнами розташована пухка сполучна тканина багата судинами та нервами.

Усі м’язові волокна серцевого м’яза утворені окремими одно- або двоядерними м’язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму. Ці клітини називаються кардіоміоцитами. Вони бувають двох видів:

• Скоротливі або типові кардіоміоцити – утворюють робочу мускулатуру серця.

• Провідні або атипові кардіоміоцити – входять до складу провідної системи серця.

У людини скоротливі кардіоміоцити мають довжину 50-120 мкм, ширину 15-20 мкм. Ядро розташоване в центрі клітини. У серцевих міоцитах багато саркоплазми і відносно мало міофібрил порівняно зі скелетними м’язовими волокнами. Цитоплазма кардіоміоцитів багата на мітохондрій, слабше ніж у скелетних м’язах розвинений саркоплазматичний ретикулум і не утворює великих термінальних цистерн. У скоротливих кардіоміоцитах Т-трубочки у два рази ширші, ніж у скелетних м’язах. Крім того вони вистелені базальною мембраною. В робочій мускулатурі серця відсутня типова картина тріад, бо цистерни саркоплазматичної сітки, які контактують з Т-трубочками малі і не утворюють повних кілець навколо міофібрил. Функція Т-трубочок – проведення рухових імпульсів у клітину і забезпечення одночасного скорочення усіх міофібрил. На відміну від шлуночкових кардіоміоцитів, що мають циліндричну форму, передсерді міоцити часто мають відростки, у них менше мітохондрій, міофібрил, саркоплазматичної сітки. У міозитах передсердя відносно добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі, які беруть участь у синтезі специфічних передсердних гранул діаметром 300-400 нм. Гранули містять передсердний натрій-уретичний фактор, який має діуретичну дію – посилене виведення з організму води та солей. Кардіоміоцити, які утворюють волокна сполучаються між собою у ділянці вставних дисків. Під електронним мікроскопом вставний диск має східчастий профіль. У поперечних ділянках вставного диску є міжклітинні сполучення двох типів. По-перше, це десмосомоподібні контакти, завдяки яким клітини міцно з’єднані між собою. По-друге, у поперечних ділянках розкидані невеликі щілинні контакти, які забезпечують електричний контакт сусідніх клітин. У повздовжніх ділянках вставного диска є багато щілинних контактів великих розмірів, яким належить провідна роль у проведенні імпульсів на типові серцеві міоцити.