32. Рецепторні й ефекторні нервові закінчення.

За функціональним значенням нервові закінчення можна розділити на три групи: рецепторні або чутливі, ефекторні та міжнейронні . Рецептори є кінцевими нервовими апаратами дендритів, чутливих нейронів. Розрізняють екстерорецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища та інтерорецептори—від внутрішніх органів. Різновидом інтерорецепторів є пропріорецептори - чутливі нервові закінчення у м’язах і сухожиллях, які беруть участь у регуляції рухів і положення тіла у просторі. В залежності від природи подразнень, які викликають збудження чутливих нервових закінчень останні поділяють на терморецептори (сприймають зміни температури), механорецептори (сприймають зміни тиску), хеморецептори (сприймають дію хімічних подразників), ноцірецептори (сприймають больові подразнення) та інші. Нервові закінчення відрізняються за будовою. За цією ознакою їх поділяють на вільні і невільні. Вільні нервові закінчення складаються лише із розгалужень осьового циліндра. Невільні нервові закінчення містять у своєму складі усі компоненти нервового волокна, тобто розгалуження осьового циліндра і клітини глії. Якщо невільні нервові закінчення оточує сполучнотканинна капсула, то їх називають капсульованими, якщо ж навколо невільних нервових закінчень капсул немає, їх називають некапсульованими. Ефекторні нервові закінчення або ефектор утворені закінченнями аксонів нервових клітин і бувають двох типів – рухові і секреторні. У скелетних м’язах нервово-мязові закінчення утворені терміналами нейронів рухових ядер передніх рогів спинного мозку або моторних ядер головного мозку. При наближенні до м’язового волокна мієлінове нервове волокно втрачає мієлінову оболонку, його осьовий циліндр розгалужується і разом з плазмолемою міосимпласта втоплюється у м’язовому волокні. У цій ділянці виникає аксомязовий синапс, де аксолема відіграє роль пресимпатичної мембрани, а сарколема м’язового волокна є постсинаптичною мембраною. Ширина синаптичної щілини близько 50 нм. У склад синаптичних пухирців у термінальних розгалуженнях аксона нагромаджується ацетилхолін. При збудженні нервового волокна ацетилхолін вивільняється з синаптичних пухирців, переходить через синаптичну щілину, а перед тим через пресинаптичну мембрану, зв’язуючись з холінорезепторами на поверхні постсинаптичної мембрани, стає хімічним сигналом для збудження м’язового волокна.

33. Міжнейронні синапси. Передача нервових імпульсів.

Синапс - це спеціалізовані утвори структурно функціонального зв’язку двох нейронів або аксонної терміналі з ефекторною клітиною і служать для сприйняття й передачі нервових імпульсів.

Між двома нейронами розрізняють кілька видів синапсів: аксо-соматичні - між аксоном одного нейрона і тілом іншого; аксодендритичні - між аксонами однієї клітини та дендритами інших; аксо-аксональні - між двома аксонами. Останнім часом описані синапси між двома тілами нейронів, довколишніми дендритами, а також дендритами і перікаріона.

Незважаючи на відмінності в деталях, синапс в цілому організовано по одній загальній схемі. Аксон в області нервового закінчення розширюється, і всередині цього розширення накопичується велика кількість дрібних синаптичних бульбашок діаметром від 40 до 100 ім. Крім того, в області розширення, що приносить імпульс відростка, часто виявляється велика кількість дрібних мітохондрій. У районі контакту поверхні плазматична мембрана аксона буває локально потовщена. Між кінцевою ділянкою аксона і тілом сприймаючого нейрона (дендритом або іншим аксоном) є "синаптична щілину" шириною близько 20 нм в якій міститься сіалова кислота. Мембрани, що обмежують цю щілину, називаються пре-і постсинаптичними.

Таким чином, синапс має складну структуру. Він складається з: кінцевого розширення аксона, що містить синаптичні пухирці; плазмолемми аксона або пресинаптичної мембрани, синаптичної постсинаптичної мембрани.

У синаптичних бульбашках містяться так звані медіатори (посередники), необхідні для здійснення імпульсації нейрона. Медіатор - фізіологічно активна речовина, яка секретується із збудженого еферентного нервового закінчення і дифундує до близько розташованої мішені. Нейрон завдяки своїй здатності виробляти і виділяти медіатори можна розглядати як своєрідну секреторну клітину. Нервовий імпульс, що прийшов в пресинаптичне закінчення, викликає секрецію медіатора в синаптичну щілину. Медіатор впливає на постсинаптичну мембрану, викликаючи зміни мембранного потенціалу в плазмолемі сприймаючого нейрона. В результаті виникає локальний постсинаптичний потенціал.

Якщо медіатор, потрапляючи на постсинаптичну мембрану, викликає її деполяризацію (наприклад, коли підвищується проникність для іонів натрію), то він тим самим збуджує нейрон. При досягненні порогу активації виникає імпульс, який має постійну амплітуду.

Якщо медіатор викликає гіперполяризацію постсинаптичної мембрани при підвищенні проникності для іонів хлору або при виході з клітки іонів калію, то відбувається гальмування. Один і той же медіатор може в різних синапсах забезпечувати різні ефекти. Так, ацетилхолін надає збудливу дію на одні клітини і гальмує інші. Те ж саме для серотоніну. Гамма-аміномасляна кислота і гліцин часто називають гальмівними медіаторами, але іноді й вони надають збудливу дію.