12. Провідні серцеві міоцити, особливості будови та їх функції.

Провідні, або атипові серцеві міоцити, утворюють провідну систему міокарда, або провідну систему серця. Провідна система серця складається із синусно-передсердного вузла, поперечно-шлункового вузла та передсердно-шлункового пучка (пучка Гіса) з його розгалуженнями, які передають збудження (імпульси) на скоротливі м’язові клітини. Серед провідних серцевих міоцитів за морфологічними та функціональними особливостями можна виділити три типи клітин:

• Пейсмейкерні клітини, або Р-клітиини, або водії ритму. Ці клітини генерують імпульси до скорочення. Вони знаходяться у центральній частині синусно-передсердного вузла. Це невеликі клітини багатокутної форми до 8-10 мкм. в діаметрі; містять мало міофібрил, які не мають впорядкованої орієнтації. Саркоплазматична сітка розвинена слабо, Т-система відсутня, є багато піноцитозних пухирців та кавеол.

• Перехідні клітини, передають збудження від пейсмейкерних клітин до кардіоміоцита пучка. Локалізуються у передсердно-шлуночковому вузлі провідної системи серця. Це витягнуті клітини, міофібрил у них більше ніж у Р-клітинах, але менше ніж у скоротливих кардіоміоцитів.

• Клітини пучка Гіса передають збудження від перехідних провідних кардіоміоцитів до робочої серцевої тканини шлуночка Вони світлі, видовжені, великих розмірів (понад 15 мкм у діаметрі), містять мало міофібрил і велику кількість глікогену.

13. Електронно-мікроскопічна будова робочої серцевої мускулатури.

14. М’язове волокно, як одиниця будови скелетної м’язової тканини.

Основною структурною одиницею скелетної м’язової тканини є поперечносмугасте м’язове волокно, яке має форму циліндра, кінці якого можуть бути заокруглені, скошені або зазубрені. Довжина волокна може вимірюватися сантиметрами, наприклад, у кравецькому м’язі людини воно може досягати 12-13 см.; товщина 50-100 мкм. Волокно оточене сарколемою. Сарколема складається із двох шарів: зовнішній – базальна мембрана, яка пов’язана ретикулярними та тонкими колагеновими волокнами оточуючої сполучної тканини; внутрішнім шаром сарколеми є плазмолема міосимпласта, яка бере участь у проведенні імпульсів. Між базальною мембраною і плазмолемою розташовані міосателітоцити. Це камбіальні одноядерні клітини-волокна, за рахунок яких проходить ріст і регенерація. Цитоплазма волокна має назву саркоплазма. У волокні є багато ядер, іноді декілька десятків тисяч, розміщується або безпосередньо під плазмо лемою (ссавці), або в глибині волокна (земноводні). Ядра бувають видовжено-овальної форми, з добре помітними ядерцями та невеликою кількістю гетерохроматину. У поперечносмугастому м’язовому волокні розрізняють скоротливі , трофічні та опорні елементи. До скоротливих структур відносять міофібрили. Це спеціальні органели. Трофічні елементи – це всі елементи саркоплазми, що пов’язані з обміном речовин. Це й гіалоплазма, тобто сама цитоплазма без органел, й самі органели. У саркоплазмі є великі мітохондрії, їх досить багато, зустрічаються також між міофібрилами. Слабо розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, в той час як гранулярна розвинена добре. Агранулярна ендоплазматична сітка поперечносмугастого м’язового волокна називається саркоплазматична сітка (ретикулум). В саркоплазмі наявні також жирові, вуглеводні та пігментні включення.

До опорних елементів відносяться Z-пластика (лінія) або телофрагма, М-пластика (лінія) або мезофрагма, Т-трубочки або канали Т-системи, сарколема.