1. Кісткова пластинка і остеон як структурі одиниці пластинчастої кістки.

У вищих хребетних скелет утворений пластинчастими кістками. Структурною одиницею кістки є кісткова пластинка (lamella ossea). Це шар міжклітинної речовини, що містить впорядкувано розташованих колагенових фібрил. Кісткові пластинки розташовуються тісно одина до одної, причому в сусідніх пластинках осеїнові волокна проходять зазвичай в різних напрямках. Частина осеїнових волокон переходить з однієї пластинки в іншу. Це надає кістці значну міцність. Між кістковими пластинками знаходяться кісткові клітки - остеоцити (osteocyti). Пластинчаста кістка в різних частинах скелета може бути або губчастою (наприклад, в епіфізах трубчастих кісток), або компактною (у діафізах кісток). У першому випадку групи кісткових пластинок утворюють перекладини, що йдуть у різних напрямках. Між перекладинами є порожнини, заповнені червоним кістковим мозком і численними капілярами. У компактній кістці пластинки розташовуються строго впорядкувано, паралельно довгій осі трубчастої кістки. Їх орієнтування визначається ходом кровоносних судин, навколо яких кісткові пластинки приймають форму циліндрів, вставлених один в одного. Навколо одної кровоносної судини розташовується 5-15 циліндричних пластинок. Між пластинками знаходяться кісткові клітини. Комплекс пластинок, що оточують одину кровоносну судину, що проходить паралельно осі трубчастої кістки, носить назву - остеон (гаверсової системи). На поперечному зрізі компактної кістки остеони розташовуються на деякій відстані один від одного. Ці простори також заповнені кістковими-пластинками, але вже не утворюючих концентричних систем. Їх називають вставними пластинками (lamellae interca-latae). Вони являють собою залишки остеонів, частково зруйнованих в ході перебудови кістки.

2. Мікроскопічна будова трубчастої кістки.

3. Особливості живлення хряща і кістки.

Живлення кістки відбувається за рахунок судин, які йдуть від окістя через живильні канальці та центральні канали остеонів. Остеон – це кісткова трубка, в центральному каналі якої лежить так звана живильна судина і локалізовані остеобласти та остеокласти. По цим канальцям здійснюється проникнення поживних речовин з кровоносних судин в кісткові клітини.

Хрящові тканини не мають судин, тому за рахунок знач­ної проникності міжклітинної речо­вини забезпечується дифузне поширення поживних речовин. Охрястя, яке оточує хрящі, має кровоносні судини і здійснює живлення тканини. У суглобових хрящах, де охрястя відсутнє живлення здійснюється з синовіальної рідини і судин відповідної кістки.

4. Що таке епіфіза пластинка, зони пластинки.

Епіфізарною, або метафізарною, пластинкою називають ділянку кістки між епіфізом і діафізом. Вона різко відмежована від кістковомозкової порожнини діафіза лінією окостеніння, тобто поверхнею з зубчастими контурами, перпендикулярній осі кістки. Трохи відступивши від лінії окостеніння, епіфізарна пластинка складається з хряща, клітини якого безперервно діляться і утворюють міжклітинну речовину. Саме за рахунок росту хряща в цій області і відбувається збільшення кісток у довжину. Окостеніння епіфізарних пластинок відбувається у людини в 17-23 років, внаслідок чого ріст припиняється. Хрящові клітини в епіфізарній пластинці розташовуються одна над іншою, утворюючи монетні стовпчики. Цю зону зазвичай називають клітинними колонками.

У епіфізарній пластинці розрізняють наступні зони:

• Неактивну резервну зону (епіфізарний кінець)- хондроцити в стані спокою.

• Проліферативну зону- в цій зоні хондроцити піддаються швидкому мітозу під впливом гормону росту.

• Гіпертрофічну зону - хондроцити перестають мітотично ділитися, і починається гіпертрофії шляхом накопичення глікогену, ліпідів і лужної фосфатази.

• Зону кальцифікації – хондроцити піддаються апоптозу. Хрящовий матрикс починає кальцифікуватися.

• Зону осифікуючого хряща (метафіз)- остеокласти і остеобласти з діафізарного боку руйнують кальциновані хрящі і замінюють їх мінералізованою кістковою тканиною.