2. Система господарського законодавства.

Господарське законодавство України має складну, багатоступеневу побудову, воно складається з великої кількості нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері господарювання. Ці нормативно-правові акти і становлять систему господарського законодавства України.

Система господарського законодавства — це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв’язків і властивостей.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями:

а) за юридичною силою актів, в яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна, ієрархична систематизація);

б) за предметом правового регулювання: за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки).

Відповідно до першого критерію (ст. 7 ГК України) систему господарсько-правових актів складають:

1) положення Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. 13), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42), щодо основних засад державного регулювання суспільних відносин в сфері вітчизняної економіки (ст. 42) та правового становища її суб'єктів;

2) закони України, що регулюють господарські відносини (Господарський кодекс України, закони України: “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, „Про промислово-фінансові групи в Україні”, „Про концесії” та інші; кодекси: Господарський процесуальний, Цивільний (зокрема, зобов’язальне право) та інші);

3) постанови Верховної Ради України (наприклад,. Постанова від 12 вересня 1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”);

4) укази Президента України: від 11 травня 1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”, від 12 березня 1996 р. “Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади” та інші;

5) акти Уряду України:

— декрети Кабінету Міністрів України, що видавалися протягом шести місяців з грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою Уряду повноважень щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (декрети: від 15 грудня 1992 р. “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, від 17 березня 1993 р. “Про довірчі товариства” та інші);

— постанови Кабінету Міністрів України: від 28.12.1992 року” Постанова КМ „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади” та інші;

6) відомчі нормативні акти, що видаються компетентними міністерствами та відомствами щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства або певної сфери економіки (наприклад, Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене наказом Міністерства юстиції від 8 червня 1998 р. № 35/5; Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній власності, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999 р. № 1477);

7) регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень та встановленого порядку.

8) локальні нормативні акти, що приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарювання).

Відповідно до систематизації нормативних актів за предметним критерієм розрізняють:

1) компетенційні нормативні акти, тобто такі, що визначають правове становище суб'єктів господарського права (розділ ІІ Господарського кодексу України, закони “Про господарські товариства”, „Про промислово-фінансові групи”, „Про інсититути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, Декрет Кабінету Міністрів “Про довірчі товариства”, укази Президента України “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”, “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” та інші);

2) договірне право як інститут господарського законодавства, що регулює зобов’язальні відносини в сфері господарювання. Сюди належать норми Цивільного (гл. 52-54, 56, 58, 60-77), Господарського процесуального кодексів, закони “Про інвестиційну діяльність”, “Про поставки для державних потреб”, „Про інноваційну діяльність”, „Про концесії” тощо.

До окремих інститутів господарського законодавства належать нормативні акти, що регулюють ринок капіталів, страхування, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів тощо.