Тема 7. Поняття господарських зобов‘язань та підстави їх виникнення.

1. Поняття господарських зобов‘язань та підстави їх виникнення.

Зв‘язок між суб‘єктами та іншими учасниками госопдарських відносин здійснюється у формі господарських зобов‘язань, яким присвячений цілий розділ (ІV) Госпдарського кодексу України під назвою “Господарські зобов‘язання”.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України, господарскими визнаються зобов‘язання, що виникають між суб‘єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в т.ч. боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управнена сторона, у т. ч кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Підстави виникнення господарських зобов‘язань передбачені ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України:

• безпосередньо із акта законодавства;

• з акта управління господарською діяльністю;

• з господарських договорів;

• інших договорів, передбачених законом, або таких договорів, які йому не суперечать;

• інших правочинів, які не суперечать закону;

• внаслідок заподіяння шкоди суб‘єкту або суб‘єктом господарської діяльності;

• придбання або збереження майна суб‘єкта господарської діяльності за рахунок іншої особи без достатніхна те підстав;

• у результаті створення об‘єктів інтелектуальної власностіта інших дій суб‘єктів;

• внаслідок подій, з якими закон пов‘язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

• на підставі рішення суду.

2. Види господарських зобов‘язань

Відповідно до ч.2 ст.173 ГК України основними видами господасрьких зобов‘язань є майново-господарські та організаційно-господарські зобов‘язання.

Майново-господарські зобов‘язання (ч.1 ст.175 ГК Укнаїни) визнаються цивільно-правові зобов‘язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов‘язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Суб‘єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, не господарюючі суб’єкти – юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування , наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов’язання виникає між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами – юридичними особами, зобов’язаною і управненою сторонами зобов’язання є відповідно боржник і кредитор. Зобовязання майнового характеру, що виникають між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами - громадянами , не є господарськими та регулюються іншими актами законодавства.

Субєкти господарювання можуть добровільно брати на себе зобов‘язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов‘язання не є підставою для вимог стосовно їх обов‘язкового виконання.

Організаційно-господарськими зобов‘заннями (ч.1. ст. 176 ГК України) визнаються господарські зобов‘язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб‘єктом господарювання та суб‘єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов‘язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінську дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Організаційно-господарські зобов’язання можуть виникати:

• між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником цього суб’єкта , або органм державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб’єкта;

• між суб’єктами господарювання, котрі разом організовують об‘єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об‘єднань або товариств;

• між суб’єктами господарювання, у разі, якщо один з них є стосовно іншого дочірнім підприємством;

• в інших випадках, передбачених законодавчими актами або установчими документами суб’єкта господарювання.

Організаційно-господарські зобов’язання можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Як окремий вид господарських зобов‘язань ГК України виділяє соціально-комунальні зобов‘язання суб‘єктів господарювання (ч. 4 ст. 175, ст. 177 ГК України) . За соціально-комунальними зобов’язаннями суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів, згідно із законом, створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку. Суб‘єкти можуть, незалежно від мети своєї статутної діяльності, брати на себе зобов’язання про господарську допомогу в розв’язанні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об’єктів тощо.

Публічні зобов‘язання суб’єкта господарювання ( ст. 178 ГК України) полягають у необхідності здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, а також у відсутності права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг чи продажу товару за наявності внього такої можливості, або надавати перевагу одному споживачеві перед іншим, крім випадків, передбачених законодавством.