3. Питання вдосконалення господарського законодавства.

Враховуючи вищенаведені ознаки сучасного господарського законодавства України, можна зробити висновок, що в ньому чимало застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що можна пояснити запровадженням в економіку України нових для неї ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання. Такі обставини зумовлюють необхідність вдосконалення господарського законодавства, яке відбувається за трьома основними напрямами:

1) вдосконалення змісту господарського законодавства. Цей напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (приватної власності, правового становища господарських товариств, їх учасників, проблеми конфлікту інтересів в господарських організаціях корпоративного типу тощо) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до діючих нормативних актів;

2) вдосконалення правової форми господарського законодавства. Цей напрямок передбачає: істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин; зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості; підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарювання);

3) вдосконалення системи господарського законодавства. Цей напрямок передбачає кодифікацію господарського законодавства та його інкорпорацію (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо.

4) гармонізація господарського законодавства з найдосконалішими міжнародними стандартами (наприклад, з правом ЄС).

Значну роль у вдосконаленні господарського законодавства відіграють господарські суди, які в процесі розгляду господарських справ:

• виявляють прогалини, колізії, застарілі норми в чинному Господарському законодавстві;

• узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів).

Вищий господарський суд на підставі узагальненої в масштабі України господарської практики видає керівні роз’яснення.

Однак, питання про судову практику як джерело господарського права є дискусійним. Пануюча доктрина не визнає судовий прецедент як джерело права. Водночас, практичні дослідження і багато вчених відзначають активний вплив судових рішень на формування загальнообов’язкових правил поведінки, зокрема в сфері господарювання.

Законодавство України має оціночні понятя та інші неоднозначні категорії, які визначаються судами загальної юрисдикції. До таких категорій належать, зокрема, «публічний порядок», «інтереси», «добросовісність» тощо. Зміст таких понять визначається не законодавцем при прийнятті відповідної норми, а при її застосування. Тому рішення судів, особливо вищих інстанцій, в частині визначення цих оціночних понять стають невідємною частиною правил здійснення господарської діяльності.

Більшість листів, рішень вищих судових інстанцій, постанов Пленуму Верховного Суду Країни і його правові позиції у конкретних справах фактично є джерелом права при розгляді справ для всієї системи судових органів за принципом: аналогічні справи мають вирішуватися аналогічно.

РОЗДІЛ ІІ.

СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН