- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Господарське право україни
- •Передмова
- •Тема 1. Поняття господарського права та господарських правовідносин.
- •Оцінювання знань студентів на семінарських заняттях:
- •Оцінювання знань студентів на лекційних заняттях:
- •Модуль 1
- •Тема 1.
- •Тема 1. Поняття господарського права та господарських правовідносин. Господарське законодавство
- •3. Методи господарського права.
- •4. Об'єктивні основи, форми і методи державного керівництва економікою. Організація та управління господарською діяльністю.
- •Тема 2. Господарське законодавство
- •2. Система господарського законодавства.
- •3. Питання вдосконалення господарського законодавства.
- •Тема 3. Загальна характеристика суб”єктів господарських правовідносин
- •1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарського права.
- •2. Приватні підприємці як суб'єкти господарського права
- •3. Господарські організації як суб’єкти господарського права: поняття, ознаки та види.
- •Тема 4. Правове становище підприємств
- •Тема 5. Правове становище господарських товариств
- •Тема 6. Загальні засади майнових відносин у сфері господарювання.
- •2. Форми права власності на засоби виробництва
- •2.1. Право державної власності на засоби виробництва.
- •2.2. Право комунальної власності на засоби виробництва та правові форми його реалізації.
- •2.3. Право колективної власності на засоби виробництва.
- •2.4. Право приватної власності на засоби виробництва
- •Тема 7. Поняття господарських зобов‘язань та підстави їх виникнення.
- •1. Поняття господарських зобов‘язань та підстави їх виникнення.
- •2. Види господарських зобов‘язань
- •3. Виконання та припинення господарських зобов‘язань.
- •Тема 8. Господарський договір як правова форма господарських зв'язків
- •2. Види господарських договорів
- •3. Функції господарського договору
- •Тема 9. Порядок укладення, зміни та припинення господарських договорів
- •1. Порядок укладення господарського договору.
- •2. Зміст господарського договору
- •3. Форма господарського договору
- •Тема 10. Відповідальність в господарському праві.
- •2. Поняття господарсько-правових санкцій.
- •3.Функції господарсько-правової відповідальності.
- •Тема 11. Форми господарсько-правової відповідальності
- •Тема 12. Банкруство як правовий механізм регулювання господарської діяльності
- •2. Стадії провадження у справі про банкрутство.
- •Тема 13. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство
- •Тема 14. Поняття та система антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні
- •1. Поняття і призначення регулювання економічної конкуренції.
- •2. Монополістичні правопорушення та засоби боротьби з ними
- •Плани семінарських занять з курсу “Господарське право України. Загальна частина.” модуль 1.
- •Тема 1.
- •Тема 2. Господарське законодавство
- •Тема 3. Поняття суб’єктів господарського права та їх види
- •Тема 4. Правовий статус підприємств
- •Тема 5. Загальні положення про господарські товариства
- •Тема 7. Акціонерні товариства: поняття, ознаки, види
- •Тема 8. Особливості правового регулювання діяльності окремих видів господарських товариств
- •Тема 9. Загальні засади майнових відносин у сфері господарювання.
- •Модуль 2
- •Тема 10. Поняття господарських зобов‘язань та підстави їх виникнення.
- •Тема 11. Господарський договір як правова форма господарських зв'язків
- •Тема 12. Правове регулювання окремих видів господарських договорів
- •Тема 13. Відповідальність в господарському праві: поняття, ознаки, види
- •Тема 14. Банкрутсво як особливий спосіб припинення діяльності підприємств
- •Тема 15. Правове регулювання економічної конкуренції в Україні
- •Організаційно-методичні вказівки до практичних занять з курсу
- •Модуль 1-2
- •Варіанти практичних завдань.
- •Завдання 1.
- •Завдання 2.
- •Завдання 1.
- •Завдання 2.
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 1.
- •Завдання 2
- •Завдання 3.
- •Завдання 2
- •Орієнтовний перелік питань, що виносяться на іспит з курсу «Господарське право України» для студентів іі курсу юридичного факультету
- •Орієнтовний перелік питань, що виносяться на залік з курсу «Господарське право України» для студентів III курсу економічного факультету
- •Тематика курсових робіт з господарського права
- •Тематика дипломних робіт з господарського права
- •Тематика магістерських робіт з господарського права
- •Словник термінів і понять
- •Перелік основних нормативно – правових актів з питань регулювання господарської діяльності
- •Використані скорочення:
- •Ярема Василь Іванович
3. Методи господарського права.
Методи правового регулювання господарських відносин — це застосовувані законодавцем способи правового впливу та оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення норм права і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.
Розрізняють чотири основні методи правового регулювання господарських відносин.
1. Метод приписів (імперативний) передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах).
2. Метод автономних рішень (диспозитивний) дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення і передбачає обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень.
3. Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору).
4. Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) в сфері господарювання. Це примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій, в т. ч. відкритих акціонерних товариств.
Концептуально названі методи господарського права базуються на двох принципах. Перший – загальнодозволений («дозволено все, що не заборонене законом») – діє в правовому регулюванні поведінки суб’єктів господарювання. Другий – що зобов’язує («дозволено тільки те, що що визначено законом») – стосується правової організації діяльності органів управління в сфері господарювання.
4. Об'єктивні основи, форми і методи державного керівництва економікою. Організація та управління господарською діяльністю.
Практика державного регулювання економіки в розвинених країнах свідчить про те, що в механізмі регулювання господарської діяльності активну роль відіграє держава за допомогою певних методів впливу, мета яких полягає в створенні і забезпеченні умов господарювання відповідно до національної економічної політики.
Правові форми державного керівництва економікою — це врегульовані нормами права, відмінні за конкретними цілями і способом здійснення, види діяльності держави (її органів) в сфері економіки. Господарський кодекс України (ст.ст. 12-17) визначає основні засоби державного регулювання господарської діяльності: державне замовлення і державне завдання, ліцензування, патентування та квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін та тарифів; надання податкових, інвестиційних та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Планування (як правова форма державного керівництва економікою) — це визначення за допомогою правових засобів основних напрямків і конкретних результатів діяльності країни, регіонів, галузей народного господарства, окремих суб'єктів господарювання. Розрізняють директивне та індикативне планування. Перше є обов'язковим для всіх тих суб'єктів господарювання, котрим воно адресоване, і за сучасних умов застосовується переважно в державному секторі економіки; індикативне має рекомендаційний характер, передбачає заходи заохочення для виконавців плану і в такий спосіб орієнтує Їх на бажану для держави та суспільства поведінку в сфері господарювання.
Управління (як правова форма державного керівництва економікою) означає прийняття компетентним органом юридичне значущих рішень для суб'єктів господарювання з оперативних питань господарського життя (державна реєстрація суб'єктів господарювання, ліцензування окремих видів господарської діяльності, встановлення лімітів на використання природних ресурсів тощо).
Контроль (як правова форма державного керівництва економікою) — це встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямків і результатів діяльності суб’єктів господарського життя встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень в діяльності цих суб'єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в т. ч. застосування господарсько-правових санкцій.
Нормативне регулювання (як правова форма державного керівництва економікою) означає встановлення компетентними державними органами правил здійснення господарської Діяльності. Це, зокрема, визначення:
• правового статусу суб'єктів господарювання;
• правового режиму їхнього майна;
• порядку укладання господарських договорів і виконання господарських операцій;
• порядку розгляду господарських спорів;
• механізму захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарського життя.
Від форм державного керівництва економікою слід відрізняти методи державного керівництва економікою.
Методи державного керівництва економікою — це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб'єктів господарського життя з метою отримання необхідного для суспільства результату. Розрізняють адміністративні та економічні методи.
Адміністративні методи — це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу компетентного органу, що підлягає обов'язковому та однозначному виконанню суб'єктом господарювання. Ці методи мають як позитивні сторони (вони є швидкодіючими, тобто необхідний результат досягається через незначний проміжок часу), так і негативні (не враховуються належним чином економічні інтереси виконавців). Прикладами таких методів є: державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності, деяких видів господарських договорів, ліцензування, встановлення податкових ставок та інших платежів тощо.
Економічні методи — це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців. Останнє обумовлює надійність дії цих методів, що становить позитивну їх якість. Водночас економічні методи мають негативну сторону — повільність дії: результат наступає через значний проміжок часу.
До економічних методів слід віднести:
• встановлення податкових пільг;
• державне кредитування суб'єктів господарювання;
• надання дотацій;
• застосування господарсько-правових санкцій за порушення встановленого державою порядку в сфері господарювання.
Наведені методи державного впливу не можна розглядати з позиції адміністративного права в тому сенсі, що це неминуче призведе до підриву їх економічної складової, спровокує підпорядкування приватних інтересів публічним, замість їх поєднання і узгодження, властивого методології господарського права.
В сучасних умовах господарювання держава в комплексі застосовує економічні та адміністративні методи. При цьому домінування тих чи інших методів залежить від стану економіки, надзвичайних обставин (стихійне лихо, війна тощо), а також завдань, що стоять перед державою щодо вирішення тих чи інших питань суспільного життя.