Тема 1. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

1. Суть та принципи зовнішньоекономічної діяльності

2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

3. Види зовнішньоекономічних операцій.

4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

І. Суть та принципи зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її здійснення потребує перетину митного кордону майном та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, незаборонених законом, керуючись принципами, визначеними ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

1. Суверенітет народу України – право народу України самостійно та незалежно проводити зовнішньоекономічну діяльність, а також зобов’язання України неухильно виконувати договори в галузі міжнародних відносин.

2. Свобода зовнішньоекономічного підприємництва – право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини та право власності на одержані від такої діяльності результати.

3. Юридична рівність – рівність перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

4. Верховенство закону – регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється законами України.

5. Захист інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – Україні забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

6. Еквівалентність обміну – експорт-імпорт забезпечується шляхом еквівалентного обміну. Демпінг — ввезення на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар, яка заподіює шкоду національному товаровиробнику.

ІІ. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1. Юридичні особи, які здійснюють господарську діяльності та зареєстровані в установленому порядку.

2. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

3. Підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб’єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, створен в Україні відповідно до закону органами державної влади або місцевого самоврядування.

За непрямого методу здійснення зовнішньоекономічної діяльності розрізняють таких посередників:

• агент – представник довірителя на ринку;

• брокер – посередник, який сприяє здійсненню угод між сторонами;

• маклер – професійний посередник у сфер торгівлі;

• дистриб’ютор – збутовий посередник, який укладає з фірмою-виробником агентську угоду на виключне право продажу продукції протягом узгодженого терміну;

• дилер – фізична або юридична особа, яка від свого імені перепродає товари.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності підлягають обліку в митному органі, в зоні діяльності якого вони працюють. Для цього оди подать митним органам необхідні документи.

Митний орган завіряє облікову карту суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, один екземпляр якої залишає в себе, а другий – видає цьому суб’єкту. Йому присвоюється обліковий номер.

ІІІ. Види зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків. До основних форм зв’язків належать: торгівля, спільне підприємництво, надання послуг, співробітництво.

1. Торгівля. За допомогою цієї форми здійснюється купівля-продаж товарів широкого вжитку, устаткування, відбувається товарний обмін (бартер) продукцією, здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці, ліцензій і «ноу-хау», інжинірингової продукції.

Торгівлю класифікують:

-за товарним потоком на експортну та імпортну;

-за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню.

До основних видів зовнішньоторговельних операцій належать:

- експортна операція — це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митної території України;

- реекспортна операція — продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон;

- імпортна операція — купівля (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

- реімпортна операція — придбання раніше експортованого без доробки товару з ввезенням його із-за кордону.

Прямий експорт та імпорт. Операції, які передбачають постачання товарів чи послуг безпосередньо самими виробниками іноземним споживачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

Непрямий експорт чи імпорт. Купівля чи продаж товарів через торгових посередників.

Зустрічна торгівля — це торговельні угоди, за яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Продавці одержують від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку.

2. Спільне підприємництво. Дана форма зовнішньоекономічних зв’язків реалізується у вигляді інвестиційних проектів у всіх сферах промисловості, науки, освіти, медицини, кредитно-фінансової сфери.

3. Надання послуг. Велике поширення в міжнародному бізнесі належить посередницьким, банківським, біржовим послугам, страхуванню, туризму, міжнародним перевезенням вантажів. Швидко росте обсяг послуг, що надають комп’ютерні мережі, які існують в розвинених країнах світу.

4. Співробітництво. Наукове, технічне й економічне співробітництво.

ІV. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції та обмеження монополізму.

Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

- Верховна рада України – приймає закони, визначає напрями зовнішньоекономічної діяльності, ратифікує зовнішньоекономічні договори;

- Кабінет Міністрів України – координує зовнішньоекономічні зв’язки, затверджує нормативні акти укладає міжнародні договори;

- Національний банк України – реалізує валютну політику, регулює курс національної валюти, здійснює облік розрахунків з одержання кредитів;

- Міністерство економіки – забезпечує проведення єдиної політики зовнішньоекономічної діяльності, контролює діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- Антимонопольний комітет – контролює дотримання антимонопольного законодавства;

- Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі – здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України; приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.;

Спеціальне розслідування - розслідування фактів зростання імпорту в Україну, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару.

Антисубсидиційне розслідування - розслідування відповідно до цього Закону факту надання нелегітимної субсидії. компенсаційні заходи - попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону під час або за результатами антисубсидиційного розслідування (наприклад компенсаційне мито).

- Державна митна служба – здійснює митний контроль, видає акти з питань митної політики;

- Органи місцевого управління – здійснюють державну реєстрацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, контролюють їх діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами в межах їх компетенції, економічних засобів оперативного регулювання в межах чинного законодавства.

Протекціоністські заходи спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Заходи лібералізації спрямовані на усунення обмежень у зовнішній торгівлі, що призводить до зростання конкуренції з боку іноземних компаній.

Економічні заходи:

- регулювання транспортних тарифів;

- митне регулювання;

- податкове регулювання;

- пільги іноземним інвесторам;

- державні гарантії;

- страхування експортних кредитів;

- державне кредитування експорту;

- державна підтримка високотехнологічного експорту;

- державне інвестування у НДДКР.

Адміністративні заходи:

- квотування та заборони (ембарго);

- ліцензування експорту деяких видів продукції.

Основним законом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959–XII (із змінами і доповненнями) від 16.04.91 р., він:

- закріплює основні принципи зовнішньоекономічної діяльності;

- види зовнішньоекономічної діяльності та визначає її суб’єктів;

- встановлює основи правового й економічного регулювання зовнішньо

економічних зв’язків;

- спеціальні правові режими;

- юридичну відповідальність.

Регулювання імпорту та експорту здійснюється шляхом ліцензування та квотування зовнішньоекономічної діяльності.

Експортна (імпортна) ліцензія – це належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

Експортна (імпортна) квота – це граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку.

Законом передбачено застосування таких видів експортних (імпортних) ліцензій:

1. Генеральна - Відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару.

2. Разова (індивідуальна) – Разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

3. Відкрита (індивідуальна) – Дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду з визначенням його загального обсягу.

4. Антидемпінгова – Право на імпорт в Україну відповідного товару, який є об’єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінгових заходів

5. Компенсаційна – Право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом антисубсидиційного розслідування або компенсаційних заходів

6. Спеціальна - Право на імпорт в Україну певного товару, який є об’єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів.

Квотування встановлюється шляхом видачі індивідуальних ліцензій на імпорт чи експорт певних товарів. Наприклад, якщо на експорт зерна встановлено квоту, то суб’єкт, який бажає його здійснювати, повинен отримати індивідуальну експортну ліцензію з визначенням у ній обсягів вивезення зерна. Таким чином реалізація встановлених квот здійснюється за допомогою ліцензування.

Щороку Кабінет Міністрів України встановлює нові квоти та режими ліцензування.

Видавати ліцензії на здійснення експортних (імпортних) операцій уповноважені: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, уповноважений орган автономної республіки Крим та структурні підрозділи обласних державних адміністрацій (як правило, це управління економіки).

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного чи неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні чи інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) не робить обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення і видачі ліцензії використовується у випадку встановлення квот (кількісних чи інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.