10. Форс-мажорні обставини.

Форс-мажор — незалежні від учасників угоди надзвичайні не передбачувані обставини, непереборні перешкоди, через які виконання зобов’язань однією зі сторін стає повністю або частково неможливим.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов’язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності.

11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.

12. Регулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13. Місце розташування (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

У зовнішньоекономічний контракт можуть бути включені додаткові умови, наприклад, страхування, гарантії якості.

Отже, за змістом ЗЕД договори мають відповідати нормам міжнародного права (в цій сфері міжнародні договори мають перевагу над законодавством України, наприклад, відповідні Конвенції ООН діють автоматично), а що стосується форми складання, то тут необхідно дотриматись вимог Українського законодавства (Закону про ЗЕД, Положення №201, тому що без дотримання форми українське підприємство не зможе придбати в банку валюту, необхідну для виконання контракту, можуть виникнути інші проблеми з оформленням зовнішньоекономічних операції, і взагалі – контракт може бути визнаний недійсним).

ІІІ. Базисні умови поставки у зовнішньоекономічних договорах.

Зовнішньоекономічний договір, як правило, передбачає переміщення товарів на значну відстань з використанням різних видів транспорту. Тому при його укладанні обов’язково обумовлюють способи навантаження-розвантаження, страхування, сплати митних платежів, момент переходу ризиків від продавця до покупця. Для усунення можливих спорів в цій сфері в міжнародній торгівельній практиці базисні умови поставки товарів були позначені певними термінами та систематизовані в уніфікованому документі – Правилах Інкотермс.

Базисні умови постачання, згідно Правил Інкотермс, є сукупністю спеціальних умов, які визначають момент виконання зобов’язань з постачання та переходу ризиків випадкової загибелі чи пошкодження товару від продавця до покупця, регламентують, хто з суб’єктів організовує перевезення товару, його навантаження, розвантаження, оплачує витрати по страхуванню товару, здійснює його митне оформлення.

Міжнародні Правила Інкотермс періодично оновлюють. На сьогодні суб’єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів мають право використовувати Правила Інкотермс як редакції 2000 року, так і редакції 2010 року.

У Правилах ІНКОТЕРМС — 2010 міститься 11 торгових термінів, які поділяються на чотири групи (E, F, C, D) (табл. 2.1). Застосований при позначенні базисних умов термін «франко» походить від французького слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику й усіх витрат, пов’язаних з доставкою товарів до пункту позначеного франко. У контракті після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту (морські чи річкові порти, аеродроми, вантажоодержувачі, заводи-виробники, будівельні майданчики об’єктів).