2. Зміст господарського договору

Зміст господарського договору — це сукупність його умов, які визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну та/або припинення господарських зобов‘язань (ч. 1 ст.180 ГК України).

За впливом на юридичну силу договору виділяють: істотні умови, звичайні умови та випадкові умови.

Істотними є умови щодо яких за законом сторонами повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України це предмет, ціна та строк дії договору.

Звичайними є такі умови господарського договору, які є характерними для певного його виду, але відсутність яких в договорі не впливає на його юридичну силу (ч. 2 ст. 266 ГУ України).

До випадкових умов господарського договору слід віднести ті умови, які віддзеркалюють специвіку договірного зв‘язку, але не впливають на юридичну силу договору.

Модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність включення до нього умов щодо:

- предмету договору, його кількісних та якісних характеристик;

- строку дії договору та строків його виконання;

- суми договору та ціни одиниці виміру (тонни, літра, метра, штуки тощо);

- порядку виконання та передачі-приймання виконання;

- порядку та форми платежів;

- відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань;

- обставин, що виключають відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань (форс-мажор);

- способів забезпечення належного виконання договірних зобов'язань (застава, гарантія тощо);

- порядку розгляду спорів, що випливають з господарського договору, в т. ч. визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньоекономічних контрактів — країни, законодавство якої застосовуватиметься під час розгляду спору.

3. Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України). Усна форма застосовується як виняток стосовно угод, які виконуються під час їх укладання (ст. ч. 1 ст. 206 ЦК України), але з обов'язковим отриманням організацією, що оплатила товари чи послуги, письмового документу, який підтверджує одержання грошей та підстави їх одержання.

Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні господарських договорів:

1) повна письмова форма господарського договору, до якого додаються супроводжуючі його укладання документи: підписаний сторонами текст договору з усіма додатками (ч. 1 ст.181 ГК України, ч.2 ст. 207 ЦК України), протокол розбіжностей (якщо він укладався), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами був досягнутий компроміс щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

2) скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч.1 ст. 207 ЦК України), якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору(ст. 186 ГК України);

3) стандартна форма, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами. Ця форма застосовується у договорах приєднання абз.5 ч.4 ст. 179 ГК України, ст. 634 ЦК України), якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (наприклад, договори перевезення вантажу, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом передплати);

4) нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів)або за домовленістю сторін (ч. 1 ст.209 ЦК України).

Слід звернути увагу на способи забезпечення належного виконання господарських договорів.

Наявність господарського договору, укладеного в передбаченій законом формі, не гарантує дотримання сторонами умов договору. Реальному та належному виконанню господарських договорів (ст. 193 ГК України) сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань. Поряд з цивільно-правовими способами забезпечення виконання договірних зобов'язань (ст.ст. 553-597 Цивільного кодексу України) застосовуються господарсько-правові, до яких належать:

— правова (в т. ч. договірна і претензійно-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного господарського договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних зобов'язань, відповідальності за порушення цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому функцій;

— позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка , належним або покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних пільг чи додаткових матеріальних благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було передано йому замовником для виконання обумовлених договором робіт);

• негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, ; що застосовуються до порушника договірних зобов'язань : згідно із законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).

РОЗДІЛ V.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ