1. Потреби як рушійний мотив економічної діяльності.

Макконнел і Брю відзначають, що є два фундаментальні фактори, які становлять основу економіки – це матеріальні потреби суспільства, які є безмежними і ненаситними, та економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг. Вони обмежені і рідкісні.

Поняття потребанадзвичайно широке. Більшість економістів сходяться на тому, що в найширшому розумінні воно означає об'єктивну необхідність в умовах і засобах існування людини. Потреби проявляються в усіх сферах людської діяльності. І в залежності від сфери прояву розрізняють економічні, політичні, інтелектуальні, соціальні та інші потреби. До економічних потреб відносять ті, які породжуються виробництвом чи іншими об'єктивними умовами і задовольняються продуктами людської праці. Вони завжди виступають як об'єктивна необхідність споживання матеріальних благ і послуг.

Економічні потреби включають матеріальні та нематеріальні потреби, які задовольняються споживанням певних матеріальних благ. Отже, вони не завжди носять матеріальний характер, але їх задоволення завжди пов'язане з затратами праці. У цьому головна ознака економічних потреб. Одночасно вони можуть бути матеріальними, фізичними, інтелектуальними, соціальними.

Потреби поділяють також на виробничі та невиробничі або особисті. Виробничі потреби – це потреби в засобах виробництва – сировині, енер­гії, матеріалах, технологіях виробництва, робочій силі, інформації тощо. Невиробничі потреби – це потреби в предметах споживання та послугах.

Економічні потреби об'єктивно обумовлені рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Первинною матеріальною основою зародження, формування та руху потреб населення є економічні умови суспільного буття, тобто природні умови і соціальний лад суспільства. Кожний з названих факторів породжує певні види потреб, і між ними встановлюється складна ієрархія.

Розрізняють також абсолютні і дійсні потреби. Абсолютні потреби виражають абсолютну споживну спроможність людини або іншого суб'єкта (суспільства, колективу) і виступають як бажання мати товар або одержати послугу. Вони виражають об'єктивно зумовлені запити людей і перевищують можливості їх задоволення на певному етапі. Їх задоволення можливе в перспективі. Абсолютні потреби становлять верхню межу споживання. Вони виражають економічні умови, необхідні для всебічного розвитку здібностей людини.

Дійсні потреби – це та частина абсолютних потреб, яка реально існує в даний період і може бути задоволена, виходячи з доходів населення. Однак частина цих потреб може не задовольнятися через відсутність необхідних товарів та послуг. Дійсні потреби набувають форми платоспроможного попиту.

Життєві потреби поділяються також на фізичні, духовні (інте­лектуальні) та соціальні. До фізичних належать потреби, викликані необхідністю підтримування життєдіяльності організму. Вони породжуються фізіологічними процесами організму та природними умовами. Це потреби в їжі, одязі, взутті, житлі, предметах гігієни та інші. До інтелектуальних відносять потреби в освіті, підвищенні кваліфікації, культурному відпочинку, предметах мистецтва і т. п. ; до соціальних – потреби в покращенні умов праці, в медичному обслуговуванні, у громадській діяльності.

Потреба – це стан незадоволеності, необхідності в чомусь. Вона виступає як внутрішній спонукальний мотив людської діяльності. Виходячи з потреби, людина вдається до певної діяльності, щоб задовольнити потребу, забезпечити певні умови життя – вгамувати голод, спрагу, одягнутись і т. п. Це дає підставу стверджувати, що всяка діяльність людини зумовлена потребами.

За суб'єктами потреби можна поділити на індивідуальні, колективні та суспільні. Останні виражають об'єктивні умови необхідні для існування всього суспільства в цілому, наприклад, у створенні робочих місць, зменшенні безробіття, забезпеченні стабільності грошової системи, організації освіти, охорони здоров'я. Отже, кожен соціальний суб'єкт має свої специфічні соціальні потреби, які виражають необхідні умови існування соціального суб'єкта.

Класифікація потреб, наведена нами, не може бути вичерпною. Її можна розширити залежно від того, що буде покладено в основу класифікації. Їх можна класифікувати в залежності від взаємозв'язку з виробництвом, ролі в життєдіяльності людини, їх важливості, вартості благ та інших факторів.

Людина усвідомлює свої потреби, прагне максимально задовольнити їх. Однак задовольнити всі потреби одразу неможливо. Тому кожен суб'єкт завжди повинен вирішувати, яку потребу він може задовольнити в даний час, а яку відкласти на майбутнє. Отже, людина розставляє свої потреби за ступенем важливості та можливості їх задоволення.