2. Форми кредиту. Внутрішній державний борг.Кредитна система

Розрізняють такі форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний.

Комерційний кредит має товарну форму і надається одним підприємцем іншому в формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Він надається під вексель. Вексель – це боргове зобов’язання, за яким боржник зобов’язується сплатити борг і процент у певний термін. Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів. Його сфера обмежена, тобто він може надаватися тільки тим суб’єктам, які можуть використати куплений товар.

Банківський кредит надається банками у формі грошових позик. Позичальником може бути фізична або юридична особа. Сфера використання банківського кредиту необмежена. Це значить, що позичені гроші можуть вкладатись у будь-яку галузь.

Споживчий кредит – це така позика, яка надається приватним особам переважно в формі продажу товарів довгостркового користування з відстрочкою платежу.

Державний кредит – це така позика, коли кредитором або позичальником виступає держава або місцеві органи влади. Держава позичає кошти шляхом випуску позик через фінансово-кредитні установи. Державний кредит може виступати в різних формах. Наприклад, у вигляді продажу цінних паперів, облігацій внутрішньої позики, казначейських зобов’язвнь та інщих кредитних документів.

Міжнародний кредит – це позика, яка надається суб’єктами однієї держави суб’єктам іншої.

За термінами розрізняють короткостроковий (до 1 року), середньостроковий ( 1–5 років) і довгостроковий (понад 5 років) кредити.

Система банків та інших кредитних установ, які здійснюють мобілізацію кредитно-грошових ресурсів і надають їх у позику, становить кредитну систему.

Заощадження населення, що зберігаються в державному ощадному банку, суми коштів, що залучені у населення за допомогою позик, кошти, мобілізовані страховою системою, та нагромаджений бюджетний дефіцит становлять внутрішній державний борг.

3. Банки. Види банків. Банківська система України

Банки – це кредитні установи, які здійснюють посередництво в платежах, мобілізують вільні грошові кошти підприємств і населення та надають кредити. Діяльність банків пов’язана з виконанням таких операцій.

1. Пасивні операції. Вони полягають у мобілізації банками вільних грошових коштів підприємств і населення, за рахунок яких поповнюються ресурси банків. По цих операціях банки сплачують проценти.

2. Активні операції. Вони полягають у розміщенні грошових ресурсів банку, тобто наданні їх у позику за певний процент. При цьому кредит може надаватися у формі грошових позик і в формі зобов’язань сплатити борг клієнта.

3. Комісійні операції. Комісійними називаються посередницькі операції банків. До них належать операції по платежах, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на збереження цінних паперів, надання сейфів для користування, управління майном та інші.

Існують різні види банків. За своєю функціональною діяльністю вони можуть бути об’єднані у дві групи: центральні банки і комерційні банки. В сукупності вони складають банківську систему. Її очолює центральний банк. Він є емісійним, касовим та резервним центром країни. Більшість країн світу мають один центральний банк. У США їх дванадцять і вони утворюють центральну федеральну систему, але головним серед них є Федеральний резервний банк Нью-Йорка.

Сучасна банківська система України є дворівневою. Її вищий рівень становить Національний банк України з відповідною мережею установ. Другий, нижчий, рівень становлять комерційні банки. Вони поділяються на універсальні й спеціалізовані. Універсальні банки акумулюють грошові кошти населення, підприємств, організацій, ведуть грошові розрахунки, розміщують кредитні ресурси, надають традиційні банківські послуги.

Основним джерелом банківського прибутку є маржа – різниця між процентом, що одержують банки за надані кредити, і процентом, що сплачується банком вкладникам, та надходження за наданна послуг.

До спеціалізованих банків відносять кооперативні, селянські, експортно-імпортні, іпотечні та інші неуніверсальні банки. Вони здійснюють грошово-кредитні операції у вузькоспеціалізованих сферах. Зокрема, інвестиційні банки фінансують капітальне будівництво, оновлення основного капіталу промислових підприємств, житлове будівництво, селянські – кредитують сільськогосподарські підприємства і т.п.

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави по регулюванню грошового обігу та кредитних відносин належить Національному банку України. Він є центральним банком держави, її емісійним центром, який здійснює єдину державну політику в сфері грошового обігу і кредиту, спрямовану на зміцнення грошової одиниці і кредитної системи. Основні функції Національного банку визначаються Законом України про банки і банківську діяльність.

Головними функціями Національного банку є:

1) регулювання кредитно-гроового обігу. Воно забезпечується здійс­ненням банком емісії грошей та національних грошових знаків, організацією міжбанківських розрахунків, визначенням резервних фондів комерційних банків, регулюванням процентних ставок, курсу валют, проведенням операцій на ринку цінних паперів та іншими заходами;

2) кредитно-розрахункове обслуговування уряду (держави). Національний банк фінансує операції держави, проводить обслуговування державного боргу країни;

3) здійснює контроль за діяльністю комерційних установ – видає комерційним банкам ліцензії на проведення банківських операцій та операцій із зарубіжною валютою, реєструє комерційні банки, встановлює процентні ставки та ін.;

4) Національний банк України здійснює формування і зберігає золотовалютні резерви держави, резервні фонди грошових знаків, здійснює розміщення їх, у тому числі в іноземних банках.

Крім банків, кредитними операціями займаються також інші установи. Однією з могутніх кредитних структур є страхові компанії. Це акціонерні приватні й державні організації, які страхують населення, майно і практично все, що пов’язано з людською діяльністю. Вони займаються також кредитуванням і підприємництвом, вкладають гроші безпосередньо у великі і найбільш прибуткові компанії, володіють великими пакетами високодоходних заставних паперів, купують облігації державних позик.

Позабанківське фінансування довгострокових капіталовкладень у народне господарство здійснюється також інвестиційними фондами. Джерелом утворення інвестиційних фондів залежно від форми власності можуть бути податки й грошові збори, субсидії, позики, пожертви різних підприємств, організацій і населення. Отже суть інвестиційних фондів зводиться до акумуляції коштів і використання їх для інвестицій.

Утворюються й інші фонди, які акумулюють грошові кошти та інвестують їх у ті чи інші галузі народного господарства. У світі відомий Міжнародний валютний фонд. В Україні – це пенсійний фонд, фонди соціального страхування, зайнятості, чорнобильський, державний валютний та інші фонди.