5. Продукт як результат виробництва. Властивості продукту і стадії його руху.

Основна маса благ, що використовуються для задоволення потреб людей, створюється у виробництві. Результатом виробництва є матеріальний продукт або послуга. Всі види виробленої продукції можна поділити на дві групи: проміжна продукція, яка ще буде використовуватись у виробництві – дороблятись, перероблятись, і кінцева продукція, яка готова для кінцевого споживання.

Для кожного продукту характерні дві властивості: здатність задовольняти певні потреби людини (її називають споживною вартістю) і здатність у певних пропорціях обмінюватись на інші продукти (її називають міновою вартістю). При цьому під людськими потребами тут слід розуміти не тільки особисті потреби людини, а й потреби в засобах виробництва. Споживна вартість переважно пов'язана з природними властивостями речі. Так, наприклад, хліб, м'ясо, масло, фрукти, овочі та інші продовольчі продукти мають споживну вартість тому, що в них є білки, жири, вуглеводи і вітаміни, необхідні для людського організму; вугілля, газ мають споживну вартість як паливо, бо під час їх згоряння виділяється значна кількість теплової енергії.

Мінова вартість проявляється через обмін товару на ринку. Тут продукти приймають форму товару, ціна якого залежить від затрат на його виробництво – поточних матеріальних затрат, доданої вартості – та співвідношення попиту і пропозиції.

Залежно від характеру споживних властивостей продукти виробництва поділяються на матеріальні продукти і послуги. Залежно від функціонального призначення (використання) вироблена продукція поділяється на засоби виробництва і предмети споживання. Засоби виробництва повертаються в виробництво і використовуються для заміни зношених засобів виробництва, для розширення виробничих потужностей та реконструкції діючих основних фондів.

Предмети споживання використовуються для задоволення особистих потреб людей і відтворення робочої сили. Вони споживаються і в виробництво не повертаються. Деякі продукти можуть використовуватись для задоволення декількох потреб. Наприклад, цукор, свіжі фрукти, овочі можуть використовуватись безпосередньо як продукти харчування і як сировина для харчової промислосості. В той же час деякі потреби можуть задовольнятись багатьма продуктами, наприклад, потреби в харчуванні.

Створена у виробництві продукція потрапляє до споживача через розподіл та обмін. Слід мати на увазі, що рух засобів виробництва і предметів споживання має свою специфіку. Вироблена продукція не може безпосередньо задовольняти всі потреби підприємців і найманих робітників. Частина засобів виробництва може бути використана в деяких галузях у виробництві як сировина, корми для худоби, насіння. Але в основному продукція продається на ринку.

Після реалізації певного продукту власники підприємства отримують доход у формі прибутку, а працівники – заробітну плату. Останні використовують її для придбання тих продуктів, які потрібні їм для задоволення потреб, для придбання цінних паперів чи заощадження. Лише після цього продукт вступає в свою завершальну стадію – споживання. Тут він використовується у відповідності з його призначенням.

Засоби виробництва також проходять стадію обміну і потрапляють знов у виробництво, тобто у виробниче споживання. Так, наприклад, цукровий буряк попадає на цукровий завод, де з нього виробляється цукор та інша продукція, метал – на машинобудівні підприємства, де виробляють машини, устаткування. Це забезпечує обновлення, розширення і вдосконалення виробництва на новій технічній основі. А споживання, яке відповідає раціональним нормам, сприяє всебічному розвитку людини. З іншого боку, воно зумовлює необхідність безперервного відновлення виробництва.