5. Грошова система. Конвертованість грошей.
Гроші в умовах ринкової економіки опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу товарів та послуг. Вони перебувають у безперервному обігу. Грошовий обіг – це рух грошей, який опосередковує реалізацію товарів і послуг.
Рух грошей відбувається в межах грошової системи. Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка формується в процесі історичного розвитку і закріплюється відповідними законами. Вона включає:
1) масштаб цін національної грошової одиниці (грошова одиниця та розмінна монета – гривня і копійки);
2) певний порядок карбування національних монет;
3) порядок емісії державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);
4) організацію і регламентацію безготівкового обороту (депозити, інші безготівкові розрахунки);
5) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів, казначейство, центральний емісійний банк).
Обіг грошей не можна обмежити лише внутрішнім ринком. Кожна держава має економічні стосунки з багатьма країнами. Тому потрібен обмін грошової одиниці однієї країни на грошові одиниці інших країн. Здатність грошової одиниці однієі країни обмінюватись у певних пропорціях на грошові одиниці інших країн називається конвертованістю валюти. В умовах золотого стандарту цієї проблеми не існувало. Валюти вільно обмінювались на золото, а золото вільно вивозилося за межі країни.
Розрізняють зовнішню і внутрішню конвертованість. Зовнішня конвертованість означає здатність національної грошової одиниці вільно обертатися за межами національної території й обмінюватись на інші валюти. За внутрішньої конвертованості грошова одиниця вільно обертається лише всередині країни.
Основна маса угод у ринковій економіці здійснюється через банківські рахунки. Через них розраховуються між собою підприємства й організації за індивідуальні покупки, якщо оплата здійснюється за допомогою чекових книжок, кредитних карток або електронних грошей.
6. Грошовий обіг та його закони. Грошова реформа в Україні.
Грошовий обіг повинен регулюватися. Його регулювання здійснюється на основі законів грошового обігу. Рівновага товарної і грошової маси залежить від таких факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці та кількості взаємнопогашуваних платежів. Всі ці фактори залежать від стану й рівня виробництва та використання суспільного поділу праці. Закономірності тут такі: 1) чим розвинутіший суспільний поділ праці, тим більше продається товарів; 2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість і ціни товарів. В умовах золотовалютного обігу потрібна кількість гршей для реалізації товарів підтримується автоматично. Це означає, що при зменшенні товарної маси частина грошей виходить з обігу й осідає як скарб. І навпаки, зі збільшенням товарів у сфері обігу гроші повертаються в необхідній кількості й продовжують обслуговувати обіг товарів.
В умовах розвинутого товарного виробництва кількість грошей, необхідних для обігу, залежить: 1) від суми цін товарів Сц; 2) від суми цін, на яку товари продано в кредитК; 3) від суми платежів, строк яким наступивП; 4) від суми платежів, що взаємно погашуються (бартерних угод)ВП; 5) від числа оборотів однойменної грошової одиниціО. Вона визначається за формулою
Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нашій країні повинен Національний банк. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних фінансово-економічних заходів необхідно відповідні показники коригувати – збільшити виробництво товарів чи зменшити імпорт, відрегулювати швидкість обороту гршей, зменшити грошову масу, або , нарешті, підвищити чи знизити ціни. Звичайно найкращий спосіб підтримування збалансованості – швидке збільшення обсягу якісних товарів, але це не завжди можливе.
Внаслідок порушення рівноваги між кількістю товарів та грошовою масою гроші знецінюються. Знецінення грошей називається інфляцією. Вона проявляється в зростанні цін. Для стабілізації грошової системи проводяться девальвація, ревалоризація (ревальвація) і нуліфікація.
Девальвація – це офіційне зниження курсу грошей по відношенню до долара. Ревальвація – це підвищення курсу грошової одииці по відношенню до іноземної валюти. Нуліфікація – це офіційне визнання державою повного знецінення грошових знаків і заміна їх новими.
Після проголошення незалежності в Україні постала потреба запровадження власної грошової одиниці – гривні. Ця назва бере свій початок з часів Київської Русі. Гривня як грошова одиниця використовувалась також в Українській Народній Республіці. У 1996 р. вона закріплена Конституцією України як національна валюта.
У 1991 р. у грошовий обіг України було введено тимчасову грошову одиницю – купоно-карбованець. Він швидко знецінювався. Причиною цього були помилкові дії уряду України. Не було вжито заходів по скороченню дефіциту державного бюджету, переходу в розрахунках з країнами СНД на світові ціни і по виходу з "рублевого простору". Пасивне наслідування економічних дій уряду Росії зумовило небачене підвищення цін і бурхливий сплеск інфляції.
25 серпня 1996 р. указом Президента України було проголошено проведення грошової реформи. Головними завданнями її були:
1) заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця національною валютою – гривнею;
2) зміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу купоно-карбованця на гривню;
3) створення стабільної грошової системи, яка має бути важливим чинником економічного та соціального розвитку.
Грошову реформу було проведено з 2 по 16 вересня 1996 р. на цивілізованих неконфіскаційних засадах з оптимальними зручностями для населення за встановленим курсом (одна гривня обмінювалася на 100 тисяч крб.). Було перераховано в гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств та організацій, а також вклади громадян.
У період проведення грошової реформи в обігу перебували карбованці і гривні протягом 15 днів. Після 16 вересня 1996 р. обіг купоно-карбованця було припинено. Єдиним законним засобом платежу стала гривня.