- •Курс лекцій з дисципліни
- •Модуль1. Загальні основи економічної теорії
- •1. Предмет економічної теорії.
- •2. Виникнення й основні етапи розвитку економічної теорії.
- •3. Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика.
- •4. Методи дослідження економічних процесів і явищ.
- •1. Потреби як рушійний мотив економічної діяльності.
- •2. Закон зростання потреб. Зміна структури потреб у сучасних умовах.
- •3. Виробництво – матеріальна основа задоволення потреб.
- •4. Виробництво, ресурси і їх структура. Фактори виробництва.
- •5. Продукт як результат виробництва. Властивості продукту і стадії його руху.
- •6. Ефективність виробництва. Суть та показники.
- •7. Поділ праці. Суть, рівні і значення.
- •1. Продуктивні сили суспільства. Показники розвитку продуктивних сил.
- •2. Роль науково-технічного прогресу в розвитку продуктивних сил.
- •3. Виробничі відносини. Їх суть, система і структура.
- •4. Економічна система суспільства, суть і структура. Типи економічних систем.
- •1. Економічний зміст власності. Об'єкти і суб'єкти власності.
- •2. Основні форми власності
- •3. Нові й новітні тенденції в розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності в Україні.
- •1. Товарне виробництво. Умови виникнення, розвиток і форми.
- •2. Товар і його властивості. Величина вартості товару. Теорії вартості.
- •3. Виникнення, суть і функції грошей.
- •4. Еволюція грошей. Товарні, металеві, паперові та банківські гроші.
- •5. Грошова система. Конвертованість грошей.
- •6. Грошовий обіг та його закони. Грошова реформа в Україні.
- •Модуль 2. Основи мікроекономіки Тема 6. Підприємство як товаровиробник. Підприємництво
- •1. Підприємство – первинна ланка економіки
- •2. Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки
- •3. Функції підприємства. Організація процесу виробництва
- •4. Підприємництво. Суть та види підприємницької діяльності
- •5. Форми організації підприємницької діяльності
- •6. Функції та умови підприємницької діяльності
- •7. Місце домогосподарства в економічній системі суспільства
- •Тема 7. Заробітна плата
- •1. Суть заробітної плати. Фактори, що визначають ставку заробітної плати
- •2. Номінальна і реальна заробітна плата. Основні форми заробітної плати
- •Тема 8. Фонди підприємств
- •1. Фонди підприємств як економічна категорія. Структура фондів
- •2. Основні виробничі фонди. Економічна сутність, зношування,амортизація
- •3. Оборотні виробничі фонди. Суть і структура. Кругооборот і оборотфондів
- •Тема 9. Витрати виробництва. Валовий продукт, доход і прибуток
- •1. Витрати виробництва, їх суть та види
- •2. Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах. Закон спадної віддачі
- •3. Основні фактори зниження витрат виробництва
- •4. Валовий продукт, доход і прибуток
- •Тема 10. Кредитна система. Банки
- •1. Об’єктивна необхідність, суть і функції кредиту
- •2. Форми кредиту. Внутрішній державний борг.Кредитна система
- •3. Банки. Види банків. Банківська система України
- •Тема 11. Акціонерне товариство й акціонерний капітал
- •1. Акціонерне товариство. Види акціонерних товариств
- •2. Акції, їх соціально-економічна суть і значення
- •3. Курс акцій. Дивіденди і їх значення
- •Модуль 3. Основи макроекономіки Тема 12. Суть ринку. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •1. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти
- •2. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування
- •3. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають
- •4. Взаємозв’язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •5. Функції ринку. Види ринків
- •Тема 13. Конкуренція і монополія в ринковій економіці. Ринкова ціна
- •1. Суть конкуренції. Конкуренція і ринок. Позитивні і негативні наслідки конкуренції
- •2. Конкуренція і монополія. Суть монополізму. Типи монополізму
- •3. Види конкуренції
- •4. Суть ціни. Фактори, що її визначають
- •5.Інфраструктура ринку. Суть і функції
- •Тема 14. Інфляція. Зайнятість населення і безробіття
- •1. Інфляція, її суть, види і форми
- •2. Вплив інфляції на розвиток макроекономічних процесів. Антиінфляційна політика
- •3. Безробіття. Суть, основні типи і форми
- •4. Шляхи підвищення рівня зайнятості й захисту безробітних
- •Тема 15. Державне регулювання ринкових відносин
- •1. Негативні наслідки ринкового саморегулювання і необхідність державного втручання в економіку
- •2. Суть, цілі і засоби державного регулювання економіки
- •4. Антимонопольна політика держави
- •Тема 16. Основні макроекономічні показники. Система національних рахунків
- •1. Суспільне відтворення. Суть і основні риси
- •2. Валовий національний продукт і його обчислення
- •3. Система національних рахунків
- •4. Методи обчислення ввп за витратами і за доходами
- •5. Вплив цін на ввп. Номінальний і реальний ввп
- •Тема 17. Розподіл національного доходу і споживання
- •1. Розподільчі відносини і формування доходів населення
- •2. Диференціація доходів населення. Чинники, що її зумовлюють. Бідність
- •3. Доходи і споживання. Прожитковий мінімум
- •4. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення. Регулювання доходів державою
- •5. Соціальний захист населення в умовах переходу України до ринку
- •Список рекомендованої літератури
4. Економічна система суспільства, суть і структура. Типи економічних систем.
У літературі економічна система визначається як економіка, як тип господарства, сукупність виробничих відносин, сукупність видів господарської діяльності або як спосіб виробництва. Економічна система інтегрує в собі сукупність усіх компонентів економіки – індивідуальні господарства, підприємства, галузі, виробничі відносини й природне середовище.
У кожному суспільстві під впливом різних факторів складається своя система координації господарської діяльності. Визначальною основою її формування є відносини власності та їх структура. Вони в різних країнах різні. Відповідно складаються і розвиваються різні економічні системи. Характер економічної системи значною мірою визначається також співвідношенням ринкового і державного регулювання. Ринок і держава – це дві головні сили, які виконують регулюючі функції в економіці, і їх економічні важелі в сукупності становлять господарський механізм. У різних країнах і в різні історичні періоди співвідношення між ними складаються по-різному, що робить певний вплив на характер економічних систем.
Економічна система – це певним чином упорядкована система економічних зв'язків (відносин) між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ. Це система координації господарської діяльності. Вона включає:
1) структуру продуктивних сил суспільства;
2) соціально-економічні відносини;
3) організаційно-економічні відносини;
4) господарський механізм, тобто спосіб регулювання господарської діяльності на макрорівні.
Суб'єктами економічної системи є індивід, колектив, держава, виробник, посередник, споживач, фізичні та юридичні особи, виробничі та інші підприємства, банки, біржі та інші економічні суб'єкти. В економічній літературі виділяють такі основні типи економічних систем:
1) систему вільного або чистого ринку;
2) систему змішаної економіки (сучасна ринкова економіка);
3) командно-адміністративну систему або централізовано-планову економіку;
4) традиційну систему.
Система вільного або чистого ринку– це така економічна система, в якій держава дуже мало втручається в регулювання економічних процесів, а система ринкового регулювання досягає найбільшого розвитку. Така система в розвинутих країнах світу існувала з другої половини ХVІІІ ст. до кінця ХІХ – початку ХХ ст. Для неї характерні:
1) приватна власність на економічні ресурси – капітал, землю, природні ресурси;
2) вільне підприємництво. Це означає, що окремі люди чи групи людей за власною ініціативою мобілізовували ресурси, організовували підприємства, брали на себе відповідальність за їх діяльність, ішли на ризик. Вільне підприємництво було масовим явищем.
3) особистий інтерес. Економічні суб'єкти вирішували свої проблеми у відповідності з своїми економічними інтересами. Кожен прагнув одержати максимальний доход: підприємець – прибуток, робітник – зарплату, землевласник – орендну плату, банкір – процент;
4) основним засобом регулювання є ринковий механізм. Діє, за висловленням А.Сміта, "невидима рука", яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси на суспільні цілі, на задоволення інтересів інших економічних суб'єктів. Тобто економічний субєкт працює на суспільну користь. Іншими словами можна сказати, що "невидима рука" – це ринковий координаційний механізм, що включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію та примушує виробника працювати на споживача;
5) вільна конкуренція. Існує досконала або вільна конкуренція. У ній бере участь велика кількість продавців і покупців кожного товару. Але жоден з них самостійно не може впливати на ціну товару. Отже, економічна влада (вплив) не могла бути зосереджена в одних руках;
6) мінімальний державний вплив на економіку. Він в основному обмежувався захистом приватної власності та формуванням певної правової бази.
Система змішаної економікив сучасних умовах є домінуючою в світі. Вона зберігає багато рис економіки вільної конкуренції; в ній переважає панування приватної власності на економічні ресурси, вільна ініціатива в організації виробництва, вільне підприємництво, особиста зацікавленість, функціонування координаційного ринкового механізму та ін. Водночас з'являються нові ознаки, нові умови економічного співробітництва, нові проблеми. Так, реалізація товарів і послуг здійснюється вже не в умовах вільної або досконалої конкуренції, а в іншому конкурентному середовищі. Для більшості ринків характерною стала обмежена або недосконала конкуренція. Спостерігається прагнення виробників здійснювати узгоджену політику в галузі цін, ринків збуту, закупівлі сировини.
Обмеженню конкуренції сприяє технічний прогрес, поява нових технологій, застосування яких вимагає великих капіталів. Формуються великі економічні структури, які концентрують виробництво окремих товарів. Концентрація виробництва значної частини продукції в обмеженої кількості підприємств дає їм можливість впливати певною мірою на ціни, обмежувати вибір товарів. Змінюються обставини і порядок взаємовідносин економічних суб'єктів. Усе це веде до звуження ринку вільної конкуренції. Вона поки що має місце на ринку деяких видів сільськогосподарської продукції, цінних паперів.
У змішаній економічній системі переважає недосконала конкуренція. Вона існує в двох формах:
а) монополістичної конкуренції, яка полягає в тому, що продаються подібні товари, які задовольняють одні й ті ж потреби, наприклад, різні види миючих засобів, зубної пасти, губної помади;
б) олігополістичної конкуренції, за якої декілька підприємств виробляють і реалізують певні товари (наприклад, автомобілі, холодильники, комп'ютери, телевізори та ін.).
Має місце також чиста монополія, тобто товари можуть вироблятися і продаватися одним виробником.
За таких умов економічні відносини повинна регулювати держава. Вона розширює свої економічні функції. Таке розширення обумовлене певними обставинами:
1) необхідне обмеження діяльності монополій у конкуренції і забезпечення умов для нормального функціонування ринкового механізму;
2) стали частішими і набули більшого прояву такі негативні явища як коливання темпів розвитку національної еклнлміки, коливання цін, інфляція, безробіття та ін. Ринковий механізм виявився неспроможним регулювати ці проблеми. Їх повинно вирішувати державне регулювання.
У змішаній економіці значну частку становлять державні підприємства. Уряди ведуть активну стабілізаційну політику, для цього використовують податково-бюджетну систему, регулюють зовнішньо-економічні зв'язки, запроваджують певні соціальні програми.
Отже, змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється і ринковим механізмом, і державою, в якій існують різні форми власності і господарювання. Практика багатьох розвинутих країн показує, що поєднання ринкового механізму і державного регулювання дає можливість зробити економічну систему досить ефективною.
Командно-адміністративна система. Вся економічна діяльність у командно-адміністративній економіці регулюється державою. Вона вирішує, які потреби в даний час є найважливішими і підлягають першочерговому задоволенню. На цій основі планується рівень виробництва валового національного продукту та необхідні для цього ресурси. Визначаються завдання у формі директивного плану господарським суб'єктам: міністерствам, підприємствам та іншим виробникам. План, як правило, включає обсяг і асортимент продукції, рівень цін і способи розподілу доходів. З боку держави здійснювався жорсткий контроль за виконанням планів, за використанням ресурсів та розподілом доходів. Ринковим відносинам тут відводилось незначне місце і вони в більшості мали формальний характер.
Централізована економіка принципово відрізняється від ринкової системи.
По-перше, в ній мала місце жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатів виробництва. Якщо в умовах ринкової економіки ресурси розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємовідносин споживачів і виробників, то в командній економіці цю роль виконує держава. Державними органами розподіляються і вироблені товари.
По-друге, мала місце абсолютизація державної власності. Державна власність становила понад 90 відсотків. Треба відзначити, що одержавленість стосувалася і недержавної власності. Формально колгоспно-кооперативна власність вважалася колективною, а фактично нею розпоряджалися державні органи, вони визначали де, коли, скільки і чого треба сіяти, коли збирати. Держава була єдиним покупцем сільськогосподарської продукції, яка реалізувалася по державних цінах.
По-третє, фактично не допускалось приватне підприємництво. Всю організацію виробництва взяла на себе держава. У деяких країнах підприємництво дозволялось, але в незначних розмірах. Усі економічні ресурси були монополізовані державою. Ефективність виробництва була низькою, оскільки не було зацікавленості працівників у її підвищенні.
Позитивним у командно-адміністративній економіці можна вважати те, що шляхом концентрації зусиль на конкретних напрямах командно-адміністративна система могла забезпечити досягнення поставлених цілей і досягти високого рівня, наприклад, у галузі космонавтики, ядерного озброєння та деяких інших напрямах діяльності. Тривалий час забезпечувалась стабільність розвитку економіки, зростання доходів населення. кожному гарантувалась робота, хоч не завжди нормальною була оплата.
Але тоталітарна система виключала можливість існування приватної власності на економічні ресурси, наймання робочої сили. Всіми ресурсами розпоряджався державний апарат.
Панівні форми господарювання гальмували підвищення ефективності виробництва, не було стимулів до економії. Зростання виробничих можливостей мало місце тоді, коли були наявні фактори екстенсивного зростання, тобто була можливість залучення у виробництво нових ресурсів. Але потенціал екстенсивного зростання був обмежений. Мало місце соціальне утриманство. Оплачувалась будь-яка діальність. Історичний досвід показав обмеженість цієї системи.
Традиційна система. Має місце в слаборозвинутих країнах. Вона грунтується на відсталій технології, широкому застосуванні ручної праці та багатоукладності економіки.
Багатоукладність означає наявність різних форм господарювання, серед яких переважають старі, відсталі форми. У багатьох країнах зберігається натурально-общинне господарство, засноване на общинній власності та натуральному розподілі продукту. Значну питому вагу становить дрібнотоварне господарство, основою якого є приватна власність і особиста праця власників засобів виробництва. Його представляють переважно селянські та ремісничі господарства.
У житті суспільства велику роль відіграють традиції, звичаї, релігійні доктрини, поділ суспільства на касти та інші соціальні групи. Все це гальмує соціально-економічний прогрес. У різних соціально-економічних формах господарства економічні проблеми вирішуються по-різному. В сучасних умовах у слаборозвинутих країнах значну роль почав відігравати іноземний капітал і держава. Вона через державний бюджет перерозподіляє значну частину національного доходу і спрямовує його на розвиток інфраструктури та надання підтримки незаможним верствам населення.
Тема 4. Власність у системі економічних відносин. |
1. Економічний зміст власності. Об'єкти і суб'єкти власності. |
2. Основні форми власності. |
3. Нові й новітні тенденції в розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності в Україні. |