2. Конкуренція і монополія. Суть монополізму. Типи монополізму

Конкурентний ринок означає такий його стан, коли жодна фірма не може впливати на ринкову ціну товару чи послуги. Такий варіант конкуренції є ідеальним і характеризується як досконала конкуренція. Пропозиція товарів на такий ринок виготовляється великою кількістю підприємств. Відповідно до цього, з іншого боку виступає необмежена кількість покупців, тобто тут мають місце конкурентна пропозиція і конкурентний попит.

У реальному господарському житті досконала конкуренція може існувати лише як епізод, окремий момент, тому що розвиток конкурентних відносин об’єктивно веде до появи монополій. Чому? По-перше, тому, що конкуренція виходить з прагнення одержати максимальний прибуток, а це може бути досягнуто лише створенням переваг для себе проти інших. Не треба забувати, що конкуренція – це “жорстока війна проти всіх”. У цій “війні” використовуються такі методи боротьби як підкуп, шантаж, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство конкурентів. По-друге, конкуренція за своєю природою передбачає монополію, тому що вона споконвічно спирається на приватну власність, а власність – це монополія володіння, користування розпоряджання певними благами. Монополія означає виключне право на щось – виробництво, торгівлю, яке належить одній фізичній чи юридичній особі.

Утворення монополій веде до порушення механізму ринкового ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція, в якій беруть участь монополії, є недосконалою. В реальному житті монополія досягається різними методами і виступає в різних типах. Виділяють такі типи монополізму.

1. Економічний монополізм. Він виростає з конкуренції. Суть його в утворенні великих підприємств, об’єднань, які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини продукції однієї або декількох галузей. Це дає їм можливість впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високих прибутків. Такий тип монополізму є найбільшою загрозою ринковій економіці і тому повинен постійно контролюватися державою.

2. Технологічний монополізм. Проявляється в тому, що окремими фірмами захоплюються і монополізуються певні технології. Це має місце в першу чергу в таких галузях, як металургійна, електротехнічна, хімічна промисловість, транспорт. У таких галузях сама технолгія робить ефективним лише велике виробництво.

3. Рекламний монополізм. Полягає в заманюванні покупців різними видами реклами: торговою маркою, незвичним упакуванням, зниженням цін для постійних клієнтів, використанням популярних каналів телебачення тощо.

4. Інноваційний монополізм. Характеризується тим, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці та виробництва, виявляються в кращих умовах, бо виробляють нову продукцію, яка має кращі якості і користується широким попитом. Особливістю цього типу монополізму є те, що він має тимчасовий характер. Він зникає в міру розповсюдження і впровадження в практику нових наукових досліджень.

5. Державний природний монополізм. До цього монополізму відносяться природні державні монополії, зокрема, монополія на організацію і регулювання грошового обігу, на добування стратегічної сировнини і виробництво стратегічних товарів, на виробництво окремих товарів.

6. Державний адміністративний монополізм. Був характерний для командно-адміністративної системи. Суть його в тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства, максимально обмежуючи конкуренцію. Монополізм цього типу є найбільш негативним і не повинен допускатися.

Розрізняють два види ринкових монополій: монополію-продавця і монополію-покупця. Монополія-продавець – це фірма, яка є єдиним виробником товару, що надходить на ринок. Ціна на такий товар встановлюється фірмою і не залежить від кон’юнктури ринку. В ролі монополії-покупця може виступати держава, великі фірми, державні організації. Наприклад, організації по закупівлі сільськогосподарської продукції, газу, нафти та іншої продукції добувної промисловості.

Основними організаційними формами монополій є картелі, синдикати, трести, концерни та інші об’єднання.