9) Тереторіальні зміни у Європі після Віденського конгресу.

Паризький мир, підписаний 30 травня 1814 між Францією та країнами-учасницями 6-й антіфранц. коаліції, передбачав скликання у Відні конгресу всіх європ. держав (виключаючи Туреччину). ВК тривав з жовтня 1814 до червня 1815. У Відні зібралися 216 представників усіх европ.гос-в. У завдання входило відновлення принципів держ. пристрою, сущ. в Європі до Великої франц. революції, реставрація скинутих Наполеоном I династій, створення системи гарантій проти його повернення до влади, а також переділ територій Європи і колоній в інтересах країн-переможниць. 4 союзника - Англія, Росія, Австрія і Пруссія, - які підписали Шомонський трактат 1814, мали намір попередньо домовитися з усіх істотних питань і потім примусити Францію до прийняття їх рішень. Однак вміла гра франц. дипломатії на протиріччях союзників дозволила Франції брати участь у переговорах нарівні з країнами-переможницями. Кожна зі сторін переслідувала на конгресі власні цілі. Пруссія розраховувала отримати лівий берег Рейну і Саксонію. Росія готова була підтримати її, розраховуючи, в свою чергу, на землі герцогства Варшавського. Англія, Австрія та Франція пручалися подібного посиленню Пруссії та Росії. Австрія прагнула закріпити свою гегемонію в Німеччині, зберігши самостійність Саксонії як буферної держави. Англія мала намір залишити за собою захоплені нею французькі та голландські колонії. 3 січня. 1815 був підписаний таємний договір Франції, Англії та Австрії, спрямований проти Пруссії та Росії. Союзники змусили російського царя і прусського короля піти на поступки у польському і саксонському питаннях. Пруссія отримала лише північну половину Саксонії, а південна частина залишилас...я самостійною. Олександру I не вдалося оволодіти всіма польськими землями; Познань залишилася в руках Пруссії. Тільки Краків був настільки спірним пунктом, що про його приналежність не вдалося домовитися. Він був залишений в якості "вільного міста", тобто карликової самостійної республіки, яка згодом стала центром польської еміграції. Підсумком ВК став Заключний акт, кіт. формулював результати переділу Європи і колоній між переможцями Наполеона. Акт складався з 121 статті. Він передбачав реставрацію Бурбонів в особі Людовіка XVIII, позбавлення Франції її завоювань і зміцнення її сусідів: Швейцарія розширювала свої землі і отримувала стратегічно важливі альпійські перевали; Італія виявилася роздробленою на ряд окремих держав; відновлювалося Сардинське королівство, якому поверталися Савойя і Ніцца і надавалася Генуя; Голландія і Бельгія утворювали Нідерландське королівство. Швеція отримувала територію Норвегії. Росія отримала Царство Польське, поступившись Австрії Тарнопольський обл. Англія зберегла своє торгове та морська перевага і закріпила за собою частину колоній, які вона захопила у Голландії та Франції. Найважливішими з них були о. Мальта на Середземному морі, Капська колонія на півдні Африки і о. Цейлон. Австрія знову стала панувати над північно-східною Італією (Ломбардією, Венецією) і малими італійськими герцогствами. На тосканський і пармський престоли були посаджені государі з Габсбургського будинку. Австрія отримала переважання і у Німеччині. З німецьких держав був створений Німецький союз. Австрія і Пруссія вели не національну, а дворянсько-династичну політику. Англійський уряд хотіло як можна більш підсилити в Німецькому союзі позиції Пруссії, але Меттерніх за підтримки південнонімецьку держав добився гегемонії Австрії. Австрія мала головуванням в єдиному загальнодержавному органі Німецького союзу - союзному сеймі. Пруссія, отримавши північну Саксонію і Познань, була компенсована за свій вимушена відмова від південної Саксонії значним розширенням її володінь на Рейні. Вона отримала дві області - Рейнську провінцію і Вестфалию, найбільші в Німеччині за своїм економічним розвитком і важливі за стратегічному положенню. Їх приєднання забезпечувало надалі можливість для Пруссії стати на чолі Німеччини і перетворитися на найнебезпечнішого ворога Франції. Пруссія придбала також о-в Рюген і шведську Померанію, отримані Данією від Швеції з Кильскому світу 1814. Особливі статті заключного акту ВК наказували встановлення межд. правил збору мит і судноплавства по річках, кіт. служили кордоном держав або ж протікали через володіння кількох гос-в, особливо по Рейну, Мозелю, Маасу і Шельде. До генерального акту ВК був приєднаний ряд додатків, одне з них містило заборону торгівлі неграми. ВК вперше встановив єдине поділ на "класи" дипломатичних агентів. Значення: Віденський конгрес вперше виробив систему договорів, що регулювали міжнародні відносини і закріплювали нові межі в масштабах всієї Європи. За ним пішло створення В«Священного союзуВ» і Четверного союзу Росії, Англії, Австрії та Пруссії, що закріпили цю розстановку сил до середини 19 ст.