12)Зовнішня політика сша у першій половині хіх ст.. «Доктрина Монро»

Перша половина 19 в. для США ознаменувалася процесом зміцнення державності, що в зовнішній політиці проявилося у формуванні внешнеполит. Доктрини, що визначала взаємини з д-вами Старого Світу. Ще в 1823 р. президент Монро в посланні конгресу заявив, що США не допустять втручання Європи в справи американських країн і створення ними нових колоній в Америці. Ця так звана В«доктрина МонроВ», кіт. висловлювала намір США панувати над народами обох американських материків. Основоположним принципом концепції став поділ світу на американську (Західну півкулю) і європейську системи. Вона поклала початок втягування в сферу геополітичного впливу США держав Північної та Південної Америки. Ця концепція стала продовженням політичний доктрини панамериканізму - ідейного і геополітичного обгрунтування претензій США на гегемонію в Західній півкулі. Вона була створена американським державним діячем А. Гамільтоном на рубежі 18-19 ст. Доктрина Монро стала результатом узагальнення і розвитку теорії та практики зовнішньої політики США того часу. Вона була розроблена на засіданнях американського уряду у зв'язку з чутками про загрозу інтервенції з боку Священного союзу (Росія, Австрія, Пруссія) до Латинської Америки з метою відновлення колишньої панування Іспанії в її американських колоніях. У В§ 7 доктрини говориться: Американські континенти зважаючи вільного і незалежного становища, якого вони добилися і яке вони зберегли, не повинні розглядатися надалі як об'єкт для майбутньої колонізації будь-якої європейської держави . Монро прямо вказував на те, що будь-яку спробу втручання європейських держав у справи країн американського континенту "Сполучені Штати будуть відтепер розглядати як ворожий по відношенню до них політичний акт". Цей документ відображав інтереси плантаторів-рабовласників Півдня і великої буржуазії Півночі. Він формулював гасла, що виправдовують переважні права США на Західну півкулю. Америка для американців - така головна думка концепції. Реалізація переважних прав США, проголошених в доктрині Монро, була продемонстрована в 1824-1826 рр.., Коли силами Колумбії і Мексики американці підпорядкували собі Кубу і Пуерто-Ріко. А в 40-х роках американці отторгли у Мексики Техас, Орегон і Каліфорнію на знак вдячності за її допомогу по захопленню Куби. Таким чином, доктрина Монро стала прикриттям агресивної зовнішньої політики США. Проголошенням доктрини Монро США привласнили собі право "охороняти" одноосібно американський континент, тобто по суті втручатися у справи Латиноамериканських держав, перетворюючи ці держави в свої протекторати. У геополітичної перспективі доктрина Монро перетворилася на інструмент завоювання простору і перетворення цього простору в американську континентальну імперію. Суть доктрини Монро - це процес експропріації і присвоєння простору. Її суб'єкт - політична воля США, її об'єкт - простір, який повинен цієї волі стати підвладним. Під прапором доктрини Монро, що стала ідеологічним інструментом експансії, протягом усього XIX століття безперервно відбувалася економічна, політична і військова експансія США у Новому Світі. Під прапором цієї доктрини Сполучені Штати зробили три історичні спроби встановити світову гегемонію. Першу - після закінчення Першої світової війни, другу - після закінчення Другої світової війни, а третю, в даний час, після закінчення "холодної війни".