14) Загострення Східного питання на початку 50-х рр.. Кримська війна

Боротьба євр. монархій з революцією лише на час відвернула їх від сх. справ. Задушивши спільними зусиллями революцію 1848-1849 рр.., Держави Св. союзу знову звернулися до сх. питання, і відразу колишні союзники стали один для одного ворогами. У цей час на Балканах стався підйом нац.-звільнить. руху. Виникли хвилювання в Болгарії, Боснії, повстали албанці. Сербія фактично відокремилася від Туреччини. Чорногорія продовжувала відстоювати свої права на незалежність. У таких умовах Росія визнала момент підходящим для того, щоб отримати свою частку В«османського спадщиниВ». Причини Кримської війни коренилися головним чином в зіткненні колоніальних інтересів Росії та Англії, а також Росії та Франції, почасти Росії та Австрії на Близькому Сході і Балканах. Кожна з них мала власні розрахунки в цьому військовому конфлікті. Для Росії першорядне значення мав режим чорноморських проток. Османська імперія хотіла повернути тер-рії, втрачені в рез-ті російсько-турецьких воєн кінця 18 - пер.пол. 19 в. Англія і Франція сподівалися знищити Росію як велику державу, позбавити її впливу на Близькому Сході і Балканському п-ове.// Для тиску на Туреччину в 1853 р. російські війська були введені до Молдови і Валахію. У відповідь турецький султан в жовтні. 1853 оголосив Росії війну. Його підтримали Англія та Франція. Австрія зайняла позицію "збройного нейтралітету". Росія опинилася в повній політичній ізоляції.// Історія Кримської війни ділиться на 2 етапи. Перший - власне російсько-турецька кампанія - велася з перемінним успіхом з листопада 1853 по квіт. 1854 р на другому (квітень 1854 - берез. 1856 т.) - Росія змушена була вести боротьбу проти коаліції євр. д-в. // Основна подія першого етапу - Синопської бій (листопад 1853 р.). Адмірал Нахімов розгромив турецький флот у Синопській бухті і придушив берегові батареї. Це активізувало Англію і Францію. Вони оголосили війну Росії. Головною метою об'єднаного англо-французького командування було захоплення Криму і Севастополя - військово-морської бази Росії. В жовтні. 1854 почалася оборона Севастополя. Облога тривала 349 днів, спроби відвернути війська від Севастополя (такі, як Инкерманська бій), не дали бажаного рез-та, після чого Севастополь все ж був узятий союзними військами. // На Кавказькому театрі воєн. дії розвивалися більш успішно для Росії. Туреччина вторглася в Закавказзі, але зазнала великої поразки, після чого російські війська стали діяти на її тер-рії. У листопада 1855 впала турецька фортеця Каре. Крайнє виснаження сил союзників у Криму та російські успіхи на Кавказі призвели до припинення воєн. дій. Почалися переговори сторін. Наприкінці березня 1856 підписаний Паризький мирний трактат. Росія не понесла знач. територіальних втрат. У неї була відторгнута лише пд. частина Бессарабії. Однак вона втратила право заступництва Дунайським князівствам та Сербії. Росія повертала османам місто Карс з фортецею, отримуючи в обмін захоплений у неї Севастополь, Балаклаву та ін кримські міста. Плавання по Дунаю оголошувалося вільним. Росія позбавлялася наданого їй Кючук-Кайнарджійського світом 1774 протекторату над Молдавією і Валахією і виняткового заступництва Росії над християнськими підданими Османської імперії. Росія зобов'язалась не зводити укріплень на Аландських островах. Найважчим і принизливим була умова про так звану "нейтралізації" Чорного моря. Росії заборонили мати на Чорному морі військово-морські сили, воєн. арсенали і фортеці. Це завдавало сущ-ний удар по безпеці південних кордонів. Роль Росії на Балканах та Близькому Сході була зведена нанівець. Поразка в Кримській війні справила знач. вплив на розстановку межд. сил і на внутрішнє становище Росії. Поразка підвело сумний підсумок миколаївському правлінню, сколихнуло всю російську гро...мадськість і змусило прав-во впритул зайнятися реформуванням гос-ва.