- •1) Війна за іспанську спадщину і початок занепаду міжнародного впливу Франції
- •2) Семелітня війна 1756-1763 рр. Та її підсумки.
- •3) Перший та другий поділ Польщі
- •4) Вплив великої французької революції на зміни у міжнародних відносинах кінця 18- поч..19 ст.
- •6) Похід Наполеонівської Армії на Росію
- •7) Реставрація Бурбонів та підсумки Наполеонівських воєн
- •8) Дипломатична боротьба на Віденському конгресі
- •9) Тереторіальні зміни у Європі після Віденського конгресу.
- •10) « Священний союз», рішення його конгресів
- •11)Політика великих держав Європи стосовно революційних і національних рухів 20-х рр.. Хіх ст.
- •12)Зовнішня політика сша у першій половині хіх ст.. «Доктрина Монро»
- •13) Вплив революцій 1848-1849 рр. На міжнародні відносини.
- •14) Загострення Східного питання на початку 50-х рр.. Кримська війна
- •15)Громадянська війна у сша і великі європейські держави.
- •17) Міжнародне значення австо-угорського дуалізму
- •16) Міжнародні наслідки обєднання Німеччини та Італії
- •19)Берлінський конгрес та його рішення
- •20) Посилення колоніальної експансії європейських держав в Африці та азії в кінці 19 ст.
- •23) Англо-німецьке суперництво за світове панування. Гонка озброєнь
- •24) Англо - французька Антанта 1904 р
- •25)Розвязання першої світової війни
- •26) Дипломатична боротьба в Роки Першої світової війни
- •27. «14 Пунктів» Вудро Вільсон
- •28) Завершення Першої світової війни
3) Перший та другий поділ Польщі
Перший поділ Перший поділ Польщі було закріплено Петербурзькими конвенціями 1772р. між Росією та Австрією, а також між Росією та Прусією. Відповідно цих документів Австрія отримувала Галичину, Прусія – Помор'я (за вийнятком Гданська) і частину Великої Польщі, Росія – українські та білоруські землі на схід від Західної Двіни та Дніпра, а також Латгалію.Сейм 1773 р. був змушений ратифікувати дані угоди. В той же час на цьому і на наступних сеймах були схвалені рішення, направлені на внутрішню стабілізацію Польщі. Була створена Постійна рада для здійснення функцій уряду в період між сеймами, встановлено перше в Європі міністерство освіти – Едукаційна комісія, видано ряд постанов з питань розвитку торгівлі і промисловості. Чотирирічний сейм (1788–1792 рр.) 3 травня 1791 р. прийняв Конституцію Польщі, що зміцнювала центральну виконавчу владу. Обраність короля змінювалася обраністю династії. При королі створювалася рада «Варти законів», що складалася з примасу та 5 міністрів, що призначалися королем. Король очолював раду, мав право призначати єпископів, сенаторів, урядовців та офіцерів, у разі війни здійснював верховне командування армією. Відмінялися посольські інструкції, конфедеративні сейми та "liberum veto". Реформувалася також і судова система. Великою помилкою патріотичної партії сейму, яка і добилася ухвалення конституції, було звернення за підтримкою до Прусії, що насправді прагнула подальших розділів Польщі.
При повній підтримці Росії у травні 1792 р. старошляхетською партією була створена Тарговіцька конфедерація, що ставила собі за мету ліквідацію конституції. 3 травня російські війська, яких запросили конфедерати, вступили до Варшави, внаслідок чого лідери патріотичної партії були змушені покинути країну. Повернулися старі часи. Зі свого боку, Прусія також ввела до Польщі свої війська, які зайняли Гданськ (Данціг) і Торн.
Другий поділ Другий поділ Речі Посполитої став за цих умов неминучим. 12 січня 1793 р. між Росією та Прусією була підписана нова конвенція. Росія отримувала українські та білоруські землі з містами Мінськ, Слуцьк, Пінськ, Житомир, Кам'янець-подільський. Прусія отримала частину Великої Польщі та Куявію, а також Гданьськ.
Сейм 1793 р. (останній в історії Речі Посполитої) був змушений ратифікувати домовленості з Росією та Прусією, закріплюючи результати Другого поділу. Одночасно без обговорення була затверджена нова конституція, що фактично перетворювала Польщу на васала Російської імперії. Проте право "liberum veto" відновлено не було.
Польські патріоти, не змирившися з рішеннями сейму, у березні 1794 р. оголосили в Кракові про початок повстання проти іноземних військ. На чолі повстання встав Тадеуш Костюшко, при ньому була створена Головна національна рада. До армії Костюшко, що виступила з Кракова у напрямку Варшави, приєднався загін селян Краківського воєводства. У першій великій битві – при Рацлавицях – повстанська армія отримала перемогу над російськими військами. В квітні перемогли повстання у Варшаві та Вільнюсі (Вільно). 7 травня Костюшко видав Поланецький універсал, яким селянам дарувалася особиста свобода, скорочувалися розміри панщини, признавалося спадкове право селян на оброблювані ними землі. Проте шляхта всіляко саботувала проведення цього універсала, а в самій Варшаві почалися зіткнення між Головною національною радою й городянами на чолі з К.Конопко, виступаючими за більш радикальні заходи. Тим часом у червні пруські війська вступили до Кракова, а росіяни – в серпні взяли Вільнюс. В листопаді, не витримавши натиску армії А.В.Суворова, здалася і Варшава.