ifon-history-nowedays-future

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

Таке суспільство виховує та актуалізує геніальних творців, які виводять його на світовий рівень. Для Америки такими геніями стали Ф.КупертаД.Лондон;дляНімеччини–І.В.Гете,Г.В.Ф.Гегель,Р.Ваг- нер, Ф. Ніцше, для Росії – Л. Толстой та Ф. Достоєвський, для Грузії

– Ш. Руставелі.

Метаграничне буття суспільства означає вихід до толерантності й соціального партнерства, які є критеріями і, одночасно, дійсними проявами краси в її соціальних вимірах. У метаграничному бутті суспільства не заперечується все важливе й суттєве, що є в буденному таграничномувимірах;відбуваєтьсядіалектичнезняттяідушевності буденності, і духовності граничного буття, більше того, їх синтезування у нову цілісність. Таке суспільство здатне плідно актуалізувати духовно-практичний (точніше, духовно-душевний та практичний) потенціал і свого народу, і народів світу.

Мета такого суспільства – не прагнення до світового військового або цивілізаційного панування, а об’єднання світу у вільну, по-справжньому демократичну культурну цілісність на основі цінностей духовного зростання, соціальної відповідальності, толерантності, екологічної безпеки та економічного вдосконалення, що означає вихід на новий онтологічний рівень еволюціонування.

Результати досліджень регулярно використовувалися у виступах КриловоїС.А.нарадіоЕра-FMвїїавторськійпрограмі«Особистістьі доля», яку вона веде протягом десяти років, та в радіопрограмі «Філософські діалоги», на радіостанції «Майдан» в передачі «Контраверза»; у низці програм на телеканалі ЦК: «Свобода думки з Назіпом Хамітовим», «Мистецтво життя», «Роздуми про вічне».

Зараз Крилова С.А. працює з аспірантом Р.В. Чорним.

311

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

НАУКОВА ТА ПРОЕКТНА ШКОЛА З ДИЗАЙНУ

батька цей крок був утопічним. Проте особову справу абітурієнта побачив викладач фізичної культури, який також викладав у Москов- ськомухудожньо-промисловомуучилищіім.М.І.Калінінатазапросив спортсмена до училища. Це й відкрило двері у мистецтво. У 1966

– 1967 роках Юрій Легенький вчився у Московському художньо-про- мисловому училищі ім. М.І. Калініна; у 1967 – 1968 рр. у Єлецькому педагогічному інституті; у 1968 – 1973 рр. – у Харківському худож- ньо-промисловому інституті.

Закінчив інститут, навчаючись монументальному живопису у відомого театрального художника України, кубо-футуриста 20-х років Бориса Васильовича Косарєва. Борис Васильович був блискучим педагогом, який сформував авторську школу синтетичного бачення мистецтва, яку він сам називав «поетичною геральдикою». Втім, дипломною роботою Юрія був проект розпису у фойє Гуманітарного корпусу Педінституту імені М.Горького. На панно були зображені М.Горький та А.Макаренко. Доля робить дивні віражі: проект не прийняли Микола Андрійович Кириченко, викладач кафедри образотворчого мистецтва цього інституту, та ректор Микола Іванович Шкіль. Автор дипломного проекту вперше побачив стіну для панно

312

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

лишечерезсорок років,колистав викладачемНПУ іменіМ.П.Драгоманова. Стіна виявилася досить малою для розпису. Мабуть, рецензенти були праві.

Після закінчення інституту художник почав працювати в Київському зональному науково-дослідному інституті типового та експериментального проектування (Київ ЗНДІЕП), в якому протягом двадцятироківздійснивдесяткипроектів,монументальнихрозписів. ПрацяувідділідекоративногомистецтваКиївЗНДІЕП,дебуловиконано більшість монументально-декоративних робіт автора, призвела до знайомства з видатним архітектором України Йосипом ЮлійовичемКаракісом,якийочолюваввідділпроектуванняшкільнихспоруд. Майстер був добрим художником, у нього можна було затримуватися в майстерні до пізнього вечора. Саме він виховав любов до архітектури, яка наслідувала здобутки стилю модерн. За проектами цього автора побудовано багато шкільних споруд найвищого класу. Одну з них Юрій розписав (школа у кварталі Волкова, м. Луганськ). Дуже прикро, що місцеві вандали перепланували інтер’єри школи, а на багатьох обличчях розпису видряпали очі.

У 1969 році вперше брав участь в обласній виставці молодих художників м. Харкова. У 1973 – 1974 роках служив у армії. У 1988 році став членом Національної спілки художників України, у 2009 році – Спілки дизайнерів України.

Наукову роботу з естетичних проблем синтезу мистецтв розпочав у відділі естетики Інституту філософії імені Григорія Сковороди. Відділом керував Володимир Іванович Мазепа – чудова, ввічлива людина, яка спонукала до філософської самоосвіти. Мазепа був надзвичайно схожий на Каракіса, такий же тактовний, щирий на думки. Науковимкерівникомкандидатської дисертації«Естетичніпроблеми синтезу просторових мистецтв» (1983 р.) була Шудря Катерина Іванівна. Низький уклін цим людям, прикро, що їх вже давно немає з нами. Молоді науковці відділу Віктор Малахов та Вадим Михальов допомагали засвоїти ази «марксистської теорії діяльності», поетики художнього образу та зорієнтували в дуже скудному меню з естетики тих часів. Першим опонентом була московський естетик Лідія Іванівна Новікова, яку злі язики називали «бабцею радянського дизайну». Саме вона познайомила художника та філософа-початківця з Віктором Васильовичем Бичковим, а він – з Олексієм Федоровичем Лосєвим. Вдалося намалювати їх портрети. Ті роки були справжнім дивомвідкриттяпоетикифілософіїМиколиБердяєва,ПавлаФлоренського. Залишилися також портрети пастеллю академіків Теодора Ілліча Ойзермана, Боніфатія Михайловича Кедрова, професора Людмили Петрівни Буєвої, Лідії Іванівни Новікової.

313

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

Докторську дисертацію «Зображення як культура: філософський аналіз» за спеціальністю філософська антропологія, філософія культури захистив у 1997 році в тому ж Інституті філософії. Опонентами були чудовий новатор у сфері культурологічних знань Сергій Борисович Кримський, професор з естетики Лариса Тимофіївна Левчук, мистецтвознавець Василь Андрійович Афанасьєв, з яким автора пов’язувала багаторічна та щира дружба. Поєднувало захоплення творчістю Федора Івановича Шміта, роботи якого про дитячий малюнок, стадіальну модель «циклічного» розвитку мистецтва й зараз захоплюють неупереджену душу.

У2002 році отримав вчене звання професора.

У1991 – 1996 роках викладав естетику та культурологію на кафедрі філософії та культурології Державної академії легкої промисловості України та на кафедрі культури Української академії мистецтва, у 1996 – 2002 роках – завідувач кафедри дизайну Київського національного університету технологій та дизайну, у 2002 – 2005

–завідувач кафедри дизайну Київського національного університету культури і мистецтв, професор цієї кафедри, з 2009 – завідувач кафедри дизайну та реклами НПУ імені М.П.Драгоманова.

Зараз на кафедрі дизайну та реклами викладає дисципліни: «Проектування», «Основи проектування», «Основи композиції», «Синтез мистецтв вархітектурі»,«Культурно-історична типологія інтер’єру», «Історія інтер’єру», «Методологія наукових досліджень з дизайну».

Здійснює керівництво бакалаврськими та магістерськими роботами, науковими розвідками аспірантів. Член спеціалізованої ради Д.26.005.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня докторанаукуНМАУкраїниіменіП.І.Чайковського,таспеціалізованої вченої ради Д 26. 053.21 у НПУ імені М.П.Драгоманова.

Автор оригінальної риторичної проектної школи з дизайну, що поєднує надбання неориторики, семіологічну інтерпретацію моди, проектний симбіоз з етнодизайну. Це допомогло Ю.Г. Легенькому підготувати багато сучасних дизайнерів, зокрема таких відомих модельєрівУкраїни,якО.Шандренко,В.Барон,В.Краснова,О.Денисенко, Г.Гриб.

Кандидати наук, підготовлені під керівництвом Ю.Г. Легенького:

1.Л.П. Ткаченко «Мода як естетичний феномен» (1999).

2.О.М. Шандренко «Віртуальні виміри моди ХХ століття» (2008).

3.Ю.В.Корнієнко«Еволюціяпроектногопросторудизайнутаархітектури постмодернізму» (2011).

314

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

4.В.А. Усачов «Лінгвосеміотичний напрям культурологічних дослідженьдругоїполовиниХХстоліття:неоміфологічнітенденції»(2012).

5.Н.Я. Бугай « Образ людини в історії костюма» (2012).

6.О.В.Орлова«Туризмвконтекстіаксіологічноїпроблематикикуль-

тури» (2012).

7.В.В. Яромчук «Синтез мистецтв мультимедіа в контексті сучасних практик культури» (2012).

8.Ю.О.Ювковецька«СоціокультурнаеволюціярекламиХХстоліття»

(2014).

9.Л.М. Дерман «Культурогенез тілесних практик моди: філософ- сько-антропологічний аналіз» (2015).

10.В.О. Калужська «Еволюція естрадного мистецтвав контексті масової культури: філософсько-антропологічний аналіз» (2015).

Ю.Г. Легенький є науковим консультантом докторських дисертацій, підготовлених до захисту:

1.О.М. Шандренко «Візуальні комунікації моди кінця ХХ – початку ХХІ століть».

2.Н.В.Барона«ДизайнвконтекстіхудожньоїкультуриХХ–ХХІсто- літь».

3.В.В. Соломатова «Візуальний поворот в культурі ХХ століття як фактор інтенсифікації глобалізаційних процесів сучасності».

Вибрані наукові праці Ю.Г. Легенького:

1.ЛегенькийЮ.Г.Содружествоискусств.–К.:Мистецтво,1986.–68с.

2.ЛегенькийЮ.Г.,Ареф’єваА.А.,МорозО.Г.Відремесладотворчості.

– К.: Час, 1990. – 245 с.

3.Легенький Ю.Г. Культурология изображения (опыт композиционного синтеза). – К. ДАЛПУ, 1995. – 412 с.

4.ЖамМ.І.,ЛегенькийЮ.Г.,СікорськийМ.І.Українськанароднаесте-

тика. – К. ДАЛПУ, 1996. – 255 с.

5.Лобас В.Х. Легенький Ю.Г. Українська та зарубіжна культура. – К.:

ВІПОЛ, 1997. – 272 с.

6.ЛегенькийЮ.Г.,ТкаченкоЛ.П.Системамоды:культурология,эстетика, дизайн.– К.: КНУТД, 1988. – 224 с.

7.ЛегенькийЮ.Г.,ЛевченкоН.А.,ТкаченкоЛ.П.ХХвек:проблемыхудожественной культуры. – К., 1998. – 226 с.

8.Легенький Ю.Г. Дизайн: культурологія та естетика. – К.: КНУТД, 2000. – 272 с.

9.ЛегенькийЮ.Г.ФилософиямодыХХстолетия.–К.:КНУКіМ,2003.–300с.

315

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

10.ЛегенькийЮ.Г.Метаисториякостюма.–К.:КНУКіМ,2003.–284с.

11.ЛегенькийЮ.Г.Украинскиймодерн.–К.:НМАім.П.І.Чайковсько-

го, 2004. – 304 с.

12.Легенький Ю.Г. Об архитектуре (очерки теории дизайна интерье-

ра). – К.: КНУКіМ, 2005. – 690 с.

13.Легенький Ю.Г. Історія дизайну. – К.: ДАККК, 2006. – 560 с.

14.ЛегенькийЮ.Г.Эстетика(опытапофатическойдескрипции).–К.:

КНУКіМ, 2007. – 600 с.

15.Легенький Ю.Г. Дизайн одягу. – К. КНУКіМ, 2008. – 374 с.

16.АндрущенкоТ.І.,ДроботІ.І.,ЛегенькийЮ.Г.Дизайн.–К.:НПУімені М.П.Драгоманова, 2012. – 703 с.

17. ЛегенькийЮ.Г. Миркаккультура.Культуракакмир(очеркидифференциальной культурологии). – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. – 488 с.

316

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

ЄДНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО І ОСОБИСТІСНОГО В ПСИХІЦІ

ЛЮДИНИ

року по 1974рік працювала викладачем педагогіки і психології Лисичанського педагогічного училища Луганської області.

У1974 роцу вступила до аспірантури на кафедру психології Київського педагогічного інституту імені О.М.Горького. У 1979 році успішно захистила кандидатську дисертацію «Динаміка взаємозв'язку мислительних операцій молодших школярів».

Наукову діяльність розпочала у 1977 році на кафедрі психології Київського педагогічного інституту імені О.М.Горького.

У1983 році Т.М.Лисянській присвоєне вчене звання доцента кафедри психології, а у 2003 році – професора цієї ж кафедри.

Таїса Миколаївна 24 роки працює заступником директора, деканом факультету перепідготовки фахівців Інституту перепідготовки тапідвищеннякваліфікації.АктивноспівпрацюєзМіністерствомосвіти і науки України. У 2004 році була членом робочої групи Галузевого стандарту вищої освіти за спеціальністю 6.010100 – «Практична психологія», напряму підготовки 0101 «Педагогічна освіта». З 2006 по 2012 рр. працювала вченим секретарем секції психолого-педа-

317

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

гогічної підготовки Науково-методичної комісії з вищої освіти МОН України.

Т.М.Лисянська нагороджена почесними грамотами НПУ імені М.П.Драгоманова, знаком «Відмінник народної освіти», почесною відзнакою Київського міського голови, грамотою МОН України, почесною грамотою АПН України, медаллю «Василя Олександровича Сухомлинського», «Григорія Сковороди», присвоєне почесне звання Заслужений працівник освіти України.

Науковий напрям. Результати діяльності наукової школи Т.М.Лисянської

ПрофесорТ.М.Лисянськапроводитьдослідженняупровіднихнапрямах: динаміка взаємозв’язку мисленнєвих операцій у молодших школярів; підготовка майбутнього вчителя до розвитку мислення в учнів, проблема онтогенезу мислення, проблема позитивного мислення як механізму екологічного виховання, мислення як апаратний засіборганізаціїінформації,когнітивнийрозвитокучнівзрізнимрівнем навчальних досягнень.

Починаючи з 20 – 30-х років минулого століття, в радянській психології розгорталось дослідження інтелектуальних можливостей учнів. Для цих досліджень характерний анатомічний підхід у дослідженні мислення учнів. Цей шлях збагатив педагогічну психологію необхідними знаннями особливостей розвитку і прийомів формуванняокремихмисленнєвихоперацій,аленезнявтруднощівустворенні цілісної картини розвитку мисленнєвого процесу. Пропонується інший, порівняно з попередніми дослідниками, погляд на становлення і розвиток мислення у школярів, а саме ідея системного дослідження мислення учнів, на основі якого можливо було б утворити уявлення про розвиток мисленнєвої діяльності як конкретної цілісності.

Увивченнідинамікимисленнєвихопераційумолодшихшколярів домінуючою ідеєю було розуміння того, що становлення мислення полягає у переструктуруванні мисленнєвих операцій. Простеження змін мисленнєвих операцій за мікровіковими інтервалами виявило процеси підняття, спаду і зближення, у зміні яких полягає активна перебудова операцій.

Динаміка розвитку основних мисленнєвих операцій різна. Динаміка зв’язків між ними залежить від рівня сформованості конструюючих мисленнєвих операцій, збільшення і зниження міцності взаємозв’язківміжними,групуванняїхуланкиіблоки,інформативністьфакторів свідчать про те, що у першокласників низька інтегративність структури мисленнєвих операцій. У ще генералізованій структурі мисленнє-

318

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

вих операцій учнів 2-го класу є ознаки диференціації, які виникають в результаті внутрішньої перебудови операцій, досягнення ними нової якості.Вучнів3-гокласуструктурамисленнєвихопераційвідрізняєть- сявідноснобільшоюінтегрованістю.Томупроцесстановленняцілісності мислення як системи не є поступовим односпрямованим підсиленням інтегрованості. Це більш складне і суперечливе явище.

Дослідження Т.М.Лисянської репрезентує проблемою підготовки майбутньоговчителядорозвиткумисленнявучнівнауково-дослідну роботукафедрипсихологіїІнститутуфілософськоїосвітиінаукиНПУ іменіМ.П,Драгомановазанапрямом«Соціально-психологічніоснови підготовки майбутнього вчителя». У зв’язку з завданнями зазначеної проблеми необхідно було вивчати тенденції динаміки взаємозв’язків мисленнєвих операцій у школярів підліткового періоду психічного розвитку та періоду ранньої юності. Результати досліджень показали,щомеханізмомстановленняцілісностімисленнєвоїдіяльностіучнів є процеси диференціації та інтеграції, які відбуваються у зв’язку з переструктуруванням мисленнєвих операцій, що пов’язано з виникненням у них внутрішніх змін та послідовною зміною зазначених механізмів, надаючи мисленню все більшої інтегративності.

Науковий інтерес у розвитку цієї проблеми становить порівняльний аналіз результатів дослідження пріоритетних тенденцій у зміні міцності структурних зв’язків мисленнєвих операцій учнів різних вікових періодів, що складають основу для визначення психологічних умов формування мислення та вираження їх у формі методичних рекомендацій для вчителів..

УнауковихпрацяхТ.М.Лисянськоїз’ясовуєтьсянетількипроблема тенденцій вікового змінювання мислення як процесу, а й онтогенез мислення, що полягає у становленні цього процесу індивіда як суб’єкта діяльності. Онтогенез мислення – це неперервні, плавні мікрозміни,яківиникаютьякрезультатпослідовноїпрогресивноїдиференціації чуттєвого відображення «відчуття-сприймання-уявлен- ня», виникнення у цьому процесі афективно-мотиваційного компоненту. Це наближує розгляд онтогенезу мислення в аспекті цілісного особистісногопідходудоуспіхуупошукумеханізмівєдностіінтелектуального і особистісного у структурі психіки людини.

В наслідок теоретичного осмислення результатів дослідження мислення як процесу і онтогенетичного підходу у вивченні мислення як діяльності Т.М.Лисянська вдається до психологічної розвідки, що спрямована на дослідження сутності і корелят самоефективності мисленнямайбутніхвчителів.УдослідженніцьогоявищаТ.М.Лисянська виходила з розуміння того, що важливою особистісною характеристикою є самоефективність, яка у поєднанні з конкретними цілями

319

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

та знанням про те, що потрібно робити, може істотно впливати на майбутню поведінку. Ця властивість значний вплив має на мислення особистості, яке Т.М.Лисянська пояснює як стан компетентності, що стосується можливостей правильного здійснення конкретних дій, це довіра, впевненість, позитивне ставлення щодо своїх можливостей міркування. Результати дослідження самоефективності мислення дозволяютьоптимістичнооцінитийогоумайбутніхвчителів.Їмвластивеінтегральнепочуття«за»власне«Я»,вонивисокооцінюютьдію на власне «Я» соціальних ставлень та очікувань, почувають себе самовпевненими.Однак,ціособистісніхарактеристикиТ.М.Лисянська вважає недостатньо диференційованими, тому що виявлено низький відсотокдіїтакоїустановки,яксаморозуміння,щовплинулонавиявлення відносно нижчого відсотка вираженості самоповаги та аутосимпатії, а також здатності до самоуправління.

Вагомим внеском у розроблення перспективних проблем психологічної науки є наукові розробки, які стосуються такого чинника екологічного виховання учнів, як позитивне мислення,у дослідженні якого Т.М.Лисянська виходить з того, що позитивне мислення є компонентом віри і близьке до емоційного мислення. Це означає злиття переживань особистості з об'єктивним змістом істини, що є суттєвим для розуміння стану природи, Землі в її планетному вимірі.

Отже, щоб не перетворювати світ в антисвіт, абсурд, зло, слід повернути планеті людину з позитивним мисленням, яка б зберігала і розвивала її.

До здобутків наукової праці Т.М.Лисянської відноситься розгляд мислення як апаратного засобу переробки інформації, що виводить дослідження цього процесу на когнітивний рівень. Т.М.Лисянська конкретизує основні підходи до вивчення когнітивного розвитку учнів, тенденції його та досліджує психологічне забезпечення розвитку когнітивних процесів у школярів певних вікових відтинків.

Основними показниками існування та розвитку наукової школи Т.М.Лисянської є хронологія наукових розробок, послідовність тематики, постановка проблем, розроблення перспективних напрямів вікової та педагогічної психології, а також відображення їх у підручниках, навчальних посібниках з загальної, вікової та педагогічної психології.

Кандидати наук, підготовлені під керівництвом Т.М.Лисянської

1. Булах І.С. Динамика взаимосвязи мыслительных операций у детей младшего и среднедошкольного возраста (1989).

320