13.Соціологічне вчення к.Маркса та ф.Енгельса

К.Маркс (1818-1883) та Ф.Енгельс (1820-1895). Праці: «Капітал», «Німецька ідеологія», «Маніфест комуністичної партії». Вплив позитивізму та натуралізму: соціальні явища – об»єктивні факти. Суспільствознавство базується на причинно-наслідкових поясненнях природознавства. Розвиток суспільства – природно-історичний процес, закономірний, об»єктивний. Рушійні сили розвитку суспільства – соціально-економічні відносини. Суспільно-економічна формація – співвідношення продуктивних сил та виробничих відносин. К. Маркс та Ф.Енгельс викоремлювали 5 формацій, що прогресивно та невідворотно змінюють одна одну: первісна – рабовласницька – феодальна – капіталістична – комуністична (соціалізм – перша її фаза). Основа формації – спосіб виробництва матеріальних благ. Продуктивні сили (вдосконалення знарядь праці, зростання виробленої продукції, розвиток знань, умінь та навичок виробників) – динамічна складова. Є соціально-економічним базисом. Виробничі відносини – організаційні форми, власність на засоби виробництва, система розподілу благ, система права, філософська система, форма державного правління – консервативна складова, що доходить суперечності з продуктивними силами. У випадку появи непереборних протиріч між ними стається соціальна революція, яка знищує стару формацію та змінює її новою. Поки попередня формація себе не вичерпала, наявні можливості її реформувати та розвивати еволюційно. Закони розвитку суспільства:

• Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

• Закон первинності базису (соціально-економічної основи) та вторинності надбудови.

• Закон класової боротьби і соціальної революції.

• Закон природньоісторичного розвитку суспільства через зміни формацій.

14.Соціологічна концепція г.Зіммеля

Г.Зіммель (1858-1918), автор праці «Соціологія. Дослідження форм усуспільнення». Німецький філософ, економіст, соціолог, релігієзнавець. Предмет соціології: дослідження суспільства як системи соціацій, форм відносин між індивідами, завдяки якій проста їх множина перетворюється на спільноту. Суспільство складається з соціальних відносин та взаємодій людей, сил, відносин та форм, завдяки яким індивіди соціалізуються, залучаються до суспільного життя. Соціація — це форма, завдяки якій індивіди на ґрунті різноманітних інтересів утворюють єдності, де вони реалізують ці інтереси. Форми соціації, соціальної взаємодії первинні щодо суспільства в цілому, тому соціологія, за Г. Зіммелем, має займатися дослідженням зазначених форм раніше, ніж приступати до аналізу суспільства як такого. Різновиди соціацій: соціальні типи, соціальні процеси, моделі розвитку. Соціальні процеси: розподіл праці, утворення політичних партій, суперництво, підкорення. Соціальний тип – людина, що набуває в процесі взаємодії з іншими певних якостей: аристократ, авантюрист, геній, керівник, підлеглий, відступник, прибічник середньої лінії тощо. Модель розвитку – універсальний процес взаємозв»язку та розширення соціальних груп з посиленням вияву індивідуальності. Чим більша група, тим менш її члени подібні один до одного. Загальна характеристика розвитку груп за Зіммелем – зростання їх кількості та ролі індивідуальності всередині них. Зростає індивідуальна свобода. Розвиток історії – інтелектуалізація та раціоналізація соціального життя, поглиблення принципів грошового господарства. Це породжує відчуження – гроші віддаляють людину від вироблених нею речей, гроші стають мірилом свободи. Духовний світ людини та її особистість руйнуються. Концепція суспільства Г.Зіммеля:

індивід←→індивід

↓